Енн з Лопотливих Тополь

Елiзабет, яку я за два тижнi свого перебування ще жодного разу навiть не бачила, – вiсiм, i вона зрiзае дорогу до школи дворами… тож я нiколи ii не зустрiчаю, звiдки б вона не йшла. Їi покiйна мати доводиться онучкою панi Кемпбел, яка ii теж виховувала… бо й вона залишилася сиротою. Вона вийшла за якогось Пiрса Грейсона, ‘‘янкi’’, як його назвала б панi Рейчел Лiнд. Вона померла пiд час пологiв, а оскiльки Пiрсовi Грейсону тут-таки довелося вирушити до Європи, щоб очолити вiддiлення своеi фiрми в Парижi, немовля вiдправили до староi панi Кемпбелл.

Подейкували, що батько не змiг дивитися на доньку, бо вона коштувала його дружинi життя, i вiн тою дитиною нiколи не цiкавився. Це, мабуть, звичайнiсiнькi чутки, бо анi панi Кемпбел, анi ii ‘‘Прислуга’’ й словом не прохопилися про батька Елiзабет.

За словами Ребекки Дью, вони надто вже суворi до Крихiтки Елiзабет, а вона рiдко проводить з ними час.

– Вона й близько не схожа на iнших дiтей… надто тямуща, як на своi вiсiм. Що вона часом видае! – ‘‘Ребекко, – якось питае вона мене, – що, якби ви вже йшли спати й вiдчули, що щось вас укусило за щиколотку?’’ Недарма вона боiться засинати в темрявi. А вони ii змушують. За словами панi Кемпбелл, боягузам зась до ii дому. Вони пантрують дiвчинку, як два коти мишу, i до дрiбниць керують ii життям. Коли вона видае найменший звук, вони ледь не втрачають тяму.

На неi весь час цитькають. Повiрте менi, ту дитину зацитькають до смертi. І що тут поробиш?

Справдi, що?

Менi б хотiлося з нею познайомитися. Вона видаеться менi трохи нещасною. За словами тiтки Кейт, вона добре доглянута фiзично…хоча насправдi тiтка Кейт мала на увазi, що ii добре годують i одягають… але дитина не може жити хлiбом единим. Я нi на мить не забуваю власне життя до того, як я опинилася в Зелених Дахах.

Наступноi п’ятницi увечерi я iду додому, щоб провести два чудовi днi в Ейвонлi. Єдина бiда, що всi, з ким я побачуся, спитають, чи менi подобаеться викладати в Саммерсайдi.

Тiльки уяви собi зараз Зеленi Дахи, Гiлберте… Озеро Блискучих Вод у блакитнiй димцi… клени за потiчком, що вкриваються багрянцем… золото-коричневi смереки в Лiсi Привидiв… i призахiднi тiнi на чудовiй Стежцi Закоханих.