Енн з Лопотливих Тополь

У душi я шкодую, що зараз там не стою iз… iз… угадаеш, iз ким?

Знаеш, Гiлберте, я, бувае, часом несхитно вiрю, що сильно тебе люблю!»

Лопотливi Тополi,

провулок Примар,

Саммерсайд

10 жовтня

«Вельмишановний сер, —

Саме так розпочинала свiй лист закохана бабуся тiтки Чаттi. Правда, миле звертання? У якому захватi мав би бути дiдусь, вiдчуваючи свою вищiсть! Тобi б не хотiлося читати таке, замiсть, ‘‘Найдорожчий мiй Гiлберте’’? Проте загалом я тiшуся, що ти – не дiдусь тiтки Чаттi… що ти взагалi не дiдусь.

Прекрасно думати, що ми молодi й перед нами – цiле життя… спiльне життя.

(Кiлька сторiнок пропущено. Вочевидь, Енн таки знайшла пiдходяще перо.)

Зараз я сиджу на пiдвiконнi й дивлюся, як дерева колишуть гiллям на небi кольору бурштину, i на гавань удалинi. Учора ввечерi я так гарно прогулялася на самотi. Менi дiйсно треба було кудись пройтися – Лопотливi Тополi охопило маленьке сум’яття. У вiтальнi ридала тiтка Чаттi, бо ii образили, у спальнi ридала тiтка Кейт, бо в той день була рiчниця смертi капiтана Амаси, а в кухнi ридала Ребекка Дью, з причин, якi менi так i не вдалося з’ясувати.

Я вперше побачила, як ридае Ребекка Дью. Та коли я постаралася делiкатно вивiдати в неi, що сталося, вона з роздратуванням поцiкавилася, чому б не вiддаватися плачу, коли iй того хочеться. Тож я вiдступила й зникла, залишивши ii насолоджуватися плачем.

Я вийшла з маетку й спустилася дорогою до гаванi. У повiтрi стояв приемний морозний запах жовтня, змiшаний iз чудовим ароматом свiжозораноi землi.

Я все йшла i йшла, поки вечiрнi сутiнки не переросли в залиту мiсячним свiтлом осiнню нiч. Я була одна, проте не самотня. Я вела уявнi розмови з уявними товаришами й напридумувала стiльки дотепних вiдповiдей, що аж сама приемно здивувалася. Не могла вiдмовити собi в цiй насолодi попри прикрощi через Принглiв.

Я в такому настроi, що мушу вилити кiлька скарг на iхню адресу. Змушена визнати, що справи в Саммерсайдськiй школi доволi кепськi.

Без сумнiву, проти мене затiяно таемну iнтригу.

По-перше, нiхто з Принглiв чи напiв Принглiв не виконуе домашне завдання. А батькам скаржитися марно. Вони улесливi, ввiчливi, ухильнi. Я знаю, що подобаюся всiм учням, не пов’язаним з кланом Принглiв, однак непослух заразив цiлий клас i зараз пiдривае дисциплiну. Одного разу я застала свiй стiл догори дригом. Звiсно, нiхто нiчого не бачив.