Енн з Лопотливих Тополь

У Лоувейлi жив Вiлфред Брюс, вiн мешкав там зi своiм дядьком i перед тим сором’язливо запросив Енн до себе пiсля урокiв узяти участь у парафiяльнiй вечерi й провести вечiр з його родиною. Енн погодилася, сподiваючись, що зможе переконати дядька Вiлфреда дозволити племiннику й далi вiдвiдувати Саммерсайдську школу. Вiлфред переживав, що йому не вийде повернутися до школи пiсля Нового року. Вiн був розумний, працьовитий хлопець, й Енн вiдчувала до нього особливу прихильнiсть.

Не можна стверджувати, що вона була в особливому захватi вiд свого вiзиту, ii тiшила хiба що радiсть, яку Вiлфред мав з ii гостин.

Його дядько з тiткою були чудернацькою парочкою, що не надто церемонилися з iншими. Суботнiй ранок виявився вiтряним i похмурим, снiгом сипало як з мiшка, i спершу Енн мiркувала, як iй провести день. Пiсля пiзньоi учорашньоi вечерi ii долали втома й сон, Вiлфред мав допомагати з прибиранням, а нiде пiд рукою не виявилося книжки. Тодi вона подумала про стару розбиту моряцьку скриню, яку вона напередоднi бачила в кутку вiтальнi нагорi, i пригадала прохання панi Стентон. Панi Стентон писала iсторiю округу й поцiкавилася в Енн, чи та знае, або може розшукати будь-якi старi щоденники чи документи, якi б iй згодилися.

– Звiсно, море корисного матерiалу лежить у Принглiв, – сказала вона Енн. – Але я не можу в них його просити. Знаете, Прингли й Стентони нiколи не товаришували.

– На жаль, i я не можу iх просити, – вiдповiла Енн.

– А я вiд вас цього не вимагаю. Я тiльки хочу, щоб ви дивилися в чотири ока, коли будете гостювати в саммерсайдцiв, а якщо знайдете чи почуете про будь-якi старi записники, карти чи щось на кшталт цього, постарайтеся iх менi дiстати.

Ви й не уявляете, якi цiкавi записи трапляються менi в старих щоденниках… маленькi пазли справжнього життя, що змушують першопрохiдцiв цих земель ожити. Я хочу дiстати спогади, а ще метрики й родоводи для своеi працi.

Енн поцiкавилася в панi Брайс, чи в них, бува, немае якихось старих записiв. Панi Брайс похитала головою.

– Нi, наскiльки я знаю. Хвилинку… нагорi стоiть стара скриня дядька Ендi, – пожвавiшала вона. – У нiй могло б щось знайтися. Вiн колись плавав зi старим капiтаном Принглом. Я зараз вийду спитаю Данкана, чи можна вам в нiй понишпорити.

Данкан передав, що Енн може нишпорити всюди, де iй заманеться, i якщо вона «вискiпае якiсь ДУКУМЕНТИ», то може забрати iх собi. Вiн так чи iнак планував спалити корабельнi записи, а в скриню поскладати реманент.