Енн з Лопотливих Тополь

Сподiваюся, Марта Монкман бачила нас у ту мить з кухонного вiкна.

Із вiкна вежi лiворуч менi видно весь Саммерсайд. Зараз вiн просто нагромадження привiтних бiлих дашкiв… нарештi привiтних, адже Прингли привiтали мене у своему товариствi. Подекуди в мансардних вiкнах палае свiтло. Подекуди видно подихи примарно-сiрого диму. Низько нависле над усiм цим небо густо всипане зорями. ‘‘Мiсто у сон поринае’’[12 - Із поеми Альфреда Теннiсона «Лицар Галахад» (прим. пер.).]. Яка чудова фраза! Пам’ятаеш… ‘‘Ішов Галахад, а мiста в сон поринали?’’

Я така щаслива, Гiлберте.

Менi не доведеться на Рiздво з поразкою й ганьбою iхати в Зеленi Дахи. Яке чудове життя… неймовiрно чудове.

Як i фунтовий кекс панни Сари. Ребекка Дью таки замiсила тiсто й змусила його ‘‘впрiти’’ вiдповiдно до вказiвок… що означало всього-на-всього вкрити кiлькома грубими шарами обгорткового паперу й ще кiлькома рушниками й залишити настоюватися на три днi. Можу його порекомендувати.

(У словi ‘‘рекомендувати’’ ‘‘е’’ чи ‘‘и’’? Хоч у мене диплом гуманiтарiя, та я завжди сумнiваюся.

Цiкаво, що, якби Прингли дiзналися про це до того, як я знайшла щоденник Ендi!)»

IX

Одного лютневого вечора Трикс Тейлор згорнулася клубочком у вежi, поки за шибами свистiла маленька хурделиця, а та явно крихiтна грубка муркотiла, наче розжарений чорний кiт. Трикс виливала Енн своi жалi. Енн виявляла, що з усiх сторiн потроху перетворюеться на повiрницю. Усi знали, що вона мае нареченого, тому жодна саммерсайдська дiвчина не боялася, що Енн стане можливою суперницею, а ще щось у нiй вселяло певнiсть: iй можна довiритися.

Трикс прийшла запросити Енн на вечерю, заплановану наступного дня. Трикс була веселим пухким дiвчам, рум’янощоким i з блискучими карими очима, i не схоже, що у двадцять життя тягарем налягало iй на плечi. Та, з’ясувалося, що й у неi не все так гладко.

– Завтра увечерi в гостi приiжджае професор[13 - У американських навчальних закладах професором називають викладача (прим. пер.).] Леннокс Картер. Тому ми так хочемо, щоб i ти прийшла.

Вiн тепер очолюе кафедру сучасних мов у Редмондi й стiльки всього знае, тому нам за столом треба спiврозмовника з розумною головою. Ти ж знаеш, нi я, нi батько, хоч вiн i Прингл, не можемо похвалитися особливою кмiтливiстю. А Есме… Енн, ти ж знаеш, яка вона мила, i до того ж направду тямовита, але така сором’язлива, що навiть не може скористатися тiею своею головою поруч iз професором Картером. Вона по вуха в нього закохана. Це жалюгiдно.