Енн з Інглсайду

Не заперечую, я свою порцiю iла… i скажу, панно Бейкер, що ще нiколи не куштувала такоi смаженоi скумбрii, як у Вас… але я ж не з’iла чотири шматочки.

– Панно Дью, люба, – впевнено звернулася Сьюзан, вiдклавши в’язання, i з мовчазним благанням поглянула в маленькi карi очi Ребекки, – Ви вже встигли зрозумiти, хто така Мерi Марiя Блайт. Але Ви й половини… та нi, четвертини не знаете. Панно Дью, люба, я вiдчуваю, що можу Вам довiряти. Можна вiдкритися Вам, але нехай це залишиться мiж нами?

– Звичайно, панно Бейкер.

– Та жiнка приiхала сюди в червнi, i, на мою думку, збираеться залишитися тут до кiнця свого життя. Усi в цьому домi ii ненавидять… навiть лiкарю з неi тепер жодноi користi, як би вiн цього не приховував. Але вiн дуже прив’язаний до родини й каже, що кузина його батька не мае почуватися небажаною гостею в його будинку. Я благала, – сказала Сьюзан таким тоном, наче робила це на колiнах, – благала панi лiкарку стояти на своему й таки сказати Мерi Марii Блайт, що вона мае пiти.

Але панi лiкарка надто м’яка… а ми такi безпораднi, панно Дью… зовсiм безпораднi.

– От би з нею щось зробити, – сказала Ребекка Дью, якiй теж завдали гострого болю ремарки тiтки Мерi Марii. – Я, панно Бейкер, як i всi, знаю, що ми не повиннi нехтувати священними правилами гостинностi, але запевняю Вас, панно Бейкер, я б сказала iй це прямо в очi.

– Я б з нею впоралася, якби не знала свого мiсця, панно Дью. Я нiколи не забуду, що в цьому домi я просто служниця. Інколи, панно Дью, я з сумом говорю сама до себе: «Сьюзан Бейкер, ти в цьому домi хто? Хiдник?» Але Ви знаете, як втомлюються моi руки.

Я не можу покинути панi лiкарку й не повинна додавати до ii турбот ще боротьбу з Мерi Марiею Блайт. Я продовжуватиму виконувати своi обов’язки. Тому що, панно Дью, люба, – урочисто продовжила Сьюзан, – я з радiстю помру за лiкаря та його дружину. Ми були такою щасливою сiм’ею, поки вона не прийшла сюди, панно Дью. Але вона робить наше життя таким нещасливим, я не можу сказати, що з того вийде, жодних передбачень, панно Дью. Або… таки можу. Ми усi переiдемо в божевiльню. І проблема не одна, панно Дью… iх зо два десятки, панно Дью… та iх сотнi, панно Дью. Ви можете витримати одного комара, панно Дью… але подумайте, що було б, якби там були мiльйони комарiв!

Ребекка Дью тiльки скрушно похитала головою вiд однiеi думки про тих комарiв.

– Вона завжди вказуе панi лiкарцi, як господарювати в будинку, який одяг носити.