Енн з Інглсайду

І вона усе це пережила, то чому б нам не посмiятися з цього зараз? Джим такий смiшний був… Не знаю, чи Мерi Елiс усе це сподобалося б… Ну, але один малесенький шматочок… Гiрше вже не буде, я думаю… Мале-е-е-сенький шматочок тортика нiчого не змiнить… Вiн сказав дещо… У ту нiч перед весiллям вiн був такий наляканий, що думав уже сiдати на корабель i плисти геть. Сказав, що кожен наречений почувався так само, чесно кажучи. Ти ж не думаеш, що Гiлберт i Фред вiдчували те саме, Енн?

– Певне, що нi.

– Ось так сказав i Фред, коли я спитала. Вiн сказав, що переживав лишень, чи я не змiню свого рiшення в останнiй момент, як Розi Спенсер. Але ж нiколи не можна сказати напевне, що в чоловiкiв на умi. Навiщо переживати про усе це зараз! Як гарно ми провели разом час пополуднi! Здаеться, ми знову пережили стiльки щасливих моментiв. Якби ж ти не iхала завтра, Енн.

– Дiано, може, ти завiтаеш до мене в гостi в Інглсайд цього лiта? Перш нiж… ну, перед тим, як я перестану на певний час приймати вiдвiдувачiв.

– Залюбки. Проте схоже, цього лiта вибратися з дому буде практично неможливо. Завжди знайдеться стiльки справ.

– Ребекка Дью нарештi приiде, я цьому рада… Боюся, тiтка Мерi Марiя також. Вона так прямо натякала на це Гiлберту. Вiн не хоче ii бачити, так само як i я… Але вона «родичка», а родичiв завжди потрiбно гостинно приймати.

– Можливо, я заiду взимку. Залюбки вiдвiдаю Інглсайд знову. У тебе милий дiм, Енн… i мила сiм’я.

– Інглсайд гарний… i тепер вiн менi дуже подобаеться. А колись я думала, що нiколи його не полюблю. Я ненавидiла його, щойно приiхала… ненавидiла за його чесноти. То був нiж у спину моему любому Будинку Мрii. Пам’ятаю, як жалiбно казала Гiлберту, коли ми його полишали: «Ми були такi щасливi там. Нiде бiльше ми не будемо такими щасливими». А потiм на певний час цiлком вiддалася насолодi туги за домом. А тодi… почали проростати маленькi корiнцi симпатii до Інглсайду.

Я боролася з цим… Справдi… Та врештi-решт здалася й визнала, що полюбила його. І з кожним роком ця любов тiльки змiцнювалася. Дiм не надто старий… Старi будинки – сумнi. Але цей не надто новий… Новi будинки якiсь неотесанi. А цей такий чарiвний. Я люблю кожнiсiньку його кiмнатку. Кожен мае якiсь недолiки, але й чесноти теж… У кожного е щось, що вирiзняе його вiд iнших, що творить його особистiсть. Я люблю цi чарiвнi дерева на газонi.