Енн з Інглсайду

Енн з Інглсайду

Люсi Мод Монтгомерi

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Щасливе подружжя Енн i Гiлберт з п’ятьма дiтьми живуть в мiстечку Глен Сент Мерi в улюбленому Інглсайдi. Енн i Гiлберт разом уже п’ятнадцять рокiв. Дiти зростають, знаходять друзiв, пiзнають радiсть i горе, правду та брехню. Джем, старший з дiтей, хоче якнайшвидше подорослiшати. Волтер мае поетичну натуру, Дi дуже довiрлива, а ii близнючка Нан полюблять завжди бути в центрi уваги. Ширлi – наймолодший. Всiх можуть втiшити й пiдбадьорити люблячi батьки.

На радiсть сiм’i, в Енн народжуеться шоста дитина, Рiлла.

Життя постiйно випробовуе Енн – треба бути i доброю матiр’ю, i мудрою жiнкою, i гостинною сусiдкою. Вчитися на власних помилках, сумнiватися в собi, але вкотре знаходити силу, любов i пiдтримку у своiх найрiднiших.

Люсi Мод Монтгомерi

Енн з Острова

© Б. Синякевич, переклад украiнською, 2020

© О. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

* * *

І

– Який чистий мiсяць сьогоднi на небосхилi, – промовила Енн Блайт сама до себе, йдучи садом Райта до вхiдних дверей дому Дiани, бiля яких цвiла черешня, чиi пелюстки пiдхопив солоний бриз у повiтрi.

Вона зупинилася на мить, аби кинути оком на пагорби та лiси, якi так полюбилися iй ще зi старих-добрих часiв. Рiдне Ейвонлi! Глен Сент Мерi уже давно став для неi рiдною домiвкою, проте було в Ейвонлi щось таке, чого в Глен Сент Мерi нiколи не зустрiти.

Тiнi минулого чекали на неi за кожним поворотом… Їi вiтали поля, якими вона колись блукала… Навколо неi луною не стихали спогади про солодке життя, де усе навколо… кожна мiсцина, на яку вона кидала погляд, берегла в собi милi спогади. Тут був сад з привидами, тут i там минулого року розквiтали всi троянди. Енн завжди любила повертатися додому – до Ейвонлi, навiть зараз, хоч i привiд для цього вiзиту був сумний. Вони з Гiлбертом приiхали на похорон його батька, Енн залишилася ще на тиждень. Марiлла та панi Лiнд просто не могли вiдпустити ii так швидко.

Їi стареньку кiмнатку з верандою та трикутною дахiвкою завжди тримали до ii приiзду, тож коли Енн зайшла до кiмнати, виявилося, що панi Лiнд поставила великий домашнiй весняний букет… Щойно Енн занурила обличчя в розмаiття квiтiв, iй здалося, наче вiн зберiг увесь аромат незабутнiх рокiв. Та колишня Енн чекала на неi тут, а всi старi, дорогi радощi таiлися глибоко в серцi.