Будинок Мрії Енн

Вона мала багато рiднi. У процесii було понад сто двадцять екiпажiв. Сталося також дещо смiшне. Я думала, що помру, коли почула, як старий Джо Бредшо, невiруючий – в церквi його не побачиш – завзято виспiвуе «У захистi Ісусових обiймiв». Вiн пишаеться своiм спiвом – тому похоронiв нiколи не пропускае. Бiдна панi Бредшо була не в настроi до спiву – геть спрацьована. Старий Джо вряди-годи купуе iй якийсь подарунок i приносить новий iнструмент до городу. Типовий чоловiк. Але чого чекати вiд чоловiка, який нiколи не ходить до церкви, навiть до методистiв? Я була дуже рада, коли побачила вас з молодим доктором в пресвiтерiанськiй церквi вашоi першоi тут недiлi.

Для мене лiкар не лiкар, якщо вiн не пресвiтерiанин.

– Ввечерi минулоi недiлi ми були в методистськiй церквi, – хитро додала Енн.

– О, доктору Блайту, напевно, треба час вiд часу з’являтися i в методистiв, там теж е його пацiенти.

– Менi дуже сподобалася проповiдь, – прямо заявила Енн. – І, як на мене, молитва iхнього священника була гарнiша зi всiх, що я колись чула.

– О, я не сумнiваюся, що вiн вмiе молитися. Нiхто не молився так гарно, як старий Саймон Бентлi, який був вiчно п’яний, i чим бiльше вiн пив, тим гарнiше молився.

– Методистський священник дуже добре виглядае, – сказала Енн заради вiдчинених дверей кабiнету.

– Так, справжнiй красень, – погодилася панi Корнелiя. – І ДУЖЕ жiночний. І думае, що кожна дiвчина, яка на нього подивиться, в нього закохуеться – нiби методист це якийсь подарунок долi! Якщо ви з доктором послухаетеся МОЄЇ поради, то не будете зв’язуватися з методистами.

Мiй девiз – якщо ти пресвiтерiанин – будь пресвiтерiанином!

– Ви не думаете, що методисти так само йдуть на небо, як i пресвiтерiани? – стримуючи усмiшку, спитала Енн.

– Це вирiшувати не нам. Це в руках вищих за нашi, – серйозно сказала панi Корнелiя. – Але на землi я з ним зв’язуватися не збираюся, що б там не чекало нас на небесах. ЦЕЙ священник методистiв неодружений. Попереднiй був жонатий, i його жiнка була найдурнiшим, найфривольнiшим створiнням, яке я коли-небудь бачила.

Якось я сказала ii чоловiку, що йому слiд було зачекати, поки вона виросте, першi нiж з нею одружуватися. Вiн сказав, що хотiв сам ii виховати. Типовий чоловiк.

– Важко визначити, чи людина вже виросла, – засмiялася Енн.

– Що правда, то правда, дорогенька. Дехто вже народжуеться дорослим, а iншi й до вiсiмдесяти лишаються дiтьми, тут вже менi повiрте. Та сама панi Родерiк, про яку я тобi говорила, так i не виросла.