Хлопчики Джо

Я докладу до цього всiх зусиль, адже найкращим, що е в менi, я зобов’язаний цьому дорогому янголу.

У цей момент свiжий, юний голос заспiвав Ave Maria в iншому кiнцi зали: це Бесс, слухняно пiдкорилася бажанням батька зайнятися музикою й пiдсвiдомо вiдгукнулася луною на молитву, яку вiн пiднiс за неi. Нiжнi звуки мелодii, яку так часто спiвала колись «наша мама», повернули слухачiв до реального свiту пiсля кiлькох швидкоплинних миттевостей, коли iм вдалося знову пригорнутися душею до дорогого й втраченого. Сестри сiли разом бiля вiдчинених вiкон, iз задоволенням слухаючи музику, а Лорi принiс iм чай, зробивши цю маленьку послугу особливо приемною для них.

До вiтальнi увiйшли Нет та Демi, незабаром до них приедналися Тед i Джозi, вiдтак професор Баер з Робом. Всi гаряче бажали почути бiльше про «хлопчикiв». Стукiт посуду й розмови лунали дедалi голоснiше, а сонце, що заходило, наостанок дарувала яскравi променi веселiй компанii, яка вiдпочивала в красивiй залi пiсля насиченого довгого дня.

Професор Баер був тепер сивий, але, як i ранiше, мiцний i веселий.

Вiн насолоджувався улюбленою справою, працюючи з таким натхненням, що весь коледж повнився енергiею його особистостi. Роб був разюче схожий на батька. І не тiльки зовнi: його вже називали «молодим професором» – так захоплено займався вiн науками.

– Ну, душа моя, вiтаю, скоро знову приiдуть обидва нашi хлопчики, тож можемо радiти всiм серцем, – сказав пан Баер, сiдаючи поруч iз Джо.

– О, Фрице, я така рада за Емiля, i, якщо ти схвалив вибiр Франца, то й за нього теж.

Ти ж бачив Людмилу? Це хороша партiя? – запитала Джо в чоловiка, вручаючи йому власну чашку чаю й присуваючись ближче.

– Усе добре. Я бачив Madchen, коли iздив влаштовувати Франца на роботу в Нiмеччинi. Тодi вона була зовсiм дитиною, але дуже милою й чарiвною. Їi батько, Блюменталь, гадаю, задоволений, i хлопчик буде щасливий. Вiн надто нiмець, щоб його влаштувало життя поза Vaterland, тож вiн стане для нас сполучною ланкою мiж новим i старим. Це мене дуже тiшить.

– А Емiль! Йому належить стати другим помiчником в наступному плаваннi! Чудово, правда? Щаслива тим, що в обох твоiх хлопчикiв добре йдуть справи, адже заради них i iхньоi матерi тобi довелося вiдмовитися вiд дуже багатьох речей у життi. Ти не надаеш цьому значення, любий, але я нiколи не забуваю про твою жертовнiсть, – сказала Джо, вклавши руку в долоню професоровi з таким почуттям, немов знову була дiвчиною, а Фриц прийшов зробити iй пропозицiю.