Хлопчики Джо

– А ось це русалки прислали нашiй Ундинi, – i вiн вручив Бесс нитку перламутрових черепашок на срiбному ланцюжку. – Наша Дейзi, подумав я, напевно захоче отримати скрипку, а Нет зумiе знайти ii, щоб вручити подарунок, – вiв далi моряк зi смiхом, коли витягнув з пакетика витончену фiлiгранну брошку у формi скрипки.

– Я знаю, iй сподобаеться! Вiднесу прямо зараз, – радiсно вiдповiв Нет, зникаючи за дверима. Хлопець нi на мить не сумнiвався, що йому вдасться знайти Дейзi, хоч Емiль i не застав ii в старому будинку.

Своею чергою Емiль лукаво розсмiявся й, шаркнувши ногою, з поклоном вручив тiтцi Джо незвичайного, вирiзаного з каменю ведмедя з роззявленою пащею, що насправдi був… чорнильницю.

– Знаючи про вашу духовну любов до цих милих тварин, я привiв одну з них до вашого пера.

– Дуже добре, Комодоре! Молодець! – сказала Джо, дуже задоволена подарунком, а професор одразу передбачив, що з глибин цiеi чорнильницi з’являться «творiння, гiднi Шекспiра» – так надихне письменницю улюблений ведмедик.

– Тiтка Мег, попри свою молодiсть, любить носити чепчики, тому я попросив Людмилу роздобути менi мережив. Сподiваюся, вам вони сподобаються, – i розгорнувши пакунок з цигаркового паперу пiдняв пальцями тонкi, як павутинка, штучки, одна з яких незабаром вже лежала, немов вуаль з легких снiжинок, на красивому волоссi Мег.

– Я не мiг знайти нiчого досить елегантного для тiтки Емi, адже в неi завжди е все, чого забажаеться.

Тому привiз ось цю маленьку картинку. Вона нагадуе менi вас, тiтонько, коли Бесс була малятком, – i вiн вручив Емi овальний медальйон зi слоновоi кiстки iз зображенням золотоволосоi Мадонни й немовляти, що лежало в неi на колiнах.

– Яке диво! – загукали присутнi, а тiтка Емi, попросивши Бесс зняти блакитну стрiчку, якою було перев’язане волосся дiвчини, щоб одразу почепити медальйон на шию. Вiн нагадав iй найщасливiший рiк ii життя.

– А ще я сподiваюся, що знайшов найкращий подарунок для Нен, бо вiн пiдхожий тiльки для лiкарки, – сказав Емiль, гордо демонструючи пару чорних сережок iз вулканiчного туфу в формi маленьких черепiв.

– Якi огиднi! – промовила Бесс, яка терпiти не могла некрасивих речей, й одразу перевела погляд на своi власнi гарненькi черепашки.

– Нен не носить сережок, – завважила Джозi.

– Ну, тодi вона iз задоволенням проколе вушка тобi.