Хлопчики Джо

– Ти знаеш, чому я вибрав цю професiю й залишуся вiрним iй, навiть, якщо доведеться погинути. Можливо, одразу й не скажеш, що менi зле, але знай: задавнене сердечне нездужання рано чи пiзно зведе мене в могилу. Тiльки одна лiкарка в усьому свiтi здатна зарадити моему горю, але не хоче.

Вираз задумливого смирення на обличчi Тома був одночасно кумедним i зворушливим. Вiн говорив щиро, хоч його натяки аж нiяк не заохочувалися спiврозмовницею.

Нен насупилася, проте вона вже звикла до подiбних промов i знала, як лiкувати Тома.

– Ця лiкарка застосовуе найкращi лiки, але ще не було на свiтi такого важкохворого пацiента. Ти був на тому балу, як я велiла?

– Був.

– Присвятив всю свою увагу гарненькiй паннi Вест?

– Танцював з нею цiлий вечiр.

– Невже вона не справила цiлющого впливу на твое велелюбне серце?

– Нiяковiсiнького! Один раз я позiхнув iй в обличчя, потiм забув принести частування, й, нарештi, зiтхнув з полегшенням, коли наприкiнцi балу вiдвiв ii до матусi.

– Приймай дозу цих лiкiв якомога частiше й спостерiгай за симптомами. Прогнозую, що поступово в тебе виникне звикання.

– Нiколи! Я впевнений, що на мiй органiзм це не подiе.

– Побачимо. Виконуй приписи лiкаря! – вiдповiла вона суворо.

– Добре, док, – лагiдно промовив хлопчина.

Хвилину тягнулося мовчання. Вiдтак немов яблуко розбрату було забуто пiд впливом приемних спогадiв, викликаних знайомими ландшафтами, Нен несподiвано сказала:

– Як весело ми, бувало, гралися в тому лiсi! Пам’ятаеш, як ти впав з великого горiха й мало не зламав собi ключицю?

– Ще б пак! Як не пам’ятати… як ти натирала мене без кiнця настоянкою полину, поки я весь не став червоно-коричневим, а панi Джо голосила через мою зiпсовану курточку, – засмiявся Том, знову ставши на хвилину хлопчиськом.

– А як ти влаштував у будинку пожежу, пам’ятаеш?

– Згадай краще, як ти ходила на станцiю за своею скринею!

– Ти коли-небудь кажеш тепер «тисяча черепах»?

– А хто-небудь ще називае тебе «мiс Шибайголова»?

– Так, Дейзi!.

– Я зустрiв сьогоднi вранцi Демi. Вiн сказав, що вона зараз господарюе в будинку мами Баер.

– Вона завжди допомагае панi Джо, коли та занурюеться у «вир». Дейзi – зразкова домогосподарка, тож я раджу тобi домагатися ii прихильностi, якщо тобi бракуе бажання по-справжньому взятися за навчання i спочатку подорослiшати, перш нiж залицятися до дiвчат.