Енн із Ейвонлі

– Як ти можеш бути таким неслухняним, коли твою матiр щойно сьогоднi поклали в домовину? – з вiдчаем вигукнула Марiлла.

– Але вона була рада померти, – довiрливо сказав Девi. – Я знаю, бо вона сама менi сказала. Вона страшенно втомилася хворiти. Ми з нею довго балакали в нiч перед ii смертю. Вона сказала, що ви вiзьмете нас iз Дорою до себе на зиму й що я маю бути хорошим хлопчиком. Я й буду хорошим, але хiба не можна при цьому не тiльки сидiти непорушно, а й бiгати собi довкола? А ще вона сказала, щоб я завжди був добрим до Дори й захищав ii, i я так i робитиму.

– То ось який ти добрий до неi – смикаеш ii за волосся?

– Ну, зате я не дозволю нiкому iншому ii смикати, – сказав Девi, стиснувши руки в кулачки й нахмурившись. – Нехай тiльки спробують! Та i я не зробив iй боляче… вона розплакалася просто тому, що вона дiвчинка. Я радий, що народився хлопчиком, шкода лиш, що я з двiйнят. Коли сестра Джиммi Спротта сперечаеться з ним, вiн просто каже: «Я старший вiд тебе, тому, звiсно ж, я знаю краще», i це заспокоюе ii.

Та я не можу сказати те саме Дорi, тож вона просто продовжуе суперечку. Ви б могли навiть дати менi управляти цiею конячкою, адже я – чоловiк.

Пiсля всього Марiлла вiдчула приемне полегшення, коли заiхала на власне подвiр’я, де нiчний осiннiй вiтер крутив у танцi брунатнi листочки. Енн зустрiла iх бiля ворiт i допомогла двiйнятам вилiзти з брички. Дора спокiйно дала iй себе поцiлувати, а от Девi вiдповiв на привiтання Енн одним зi своiх сердечних обiймiв i радiсно повiдомив: «Я пан Девi Кiт».

За вечерею Дора поводилася, як справжня юна ледi, а от манери Девi були далекими вiд iдеалу.

– Я такий голодний, що не мае часу iсти чемно, – вiдказав вiн Марiллi, коли вона насварила його. – Дора й наполовину не така голодна, як я. Згадайте лиш, скiльки я рухався по дорозi сюди. А цей пирiг страшенно смачний, та ще й зi сливами. Вдома в нас нiколи не бувало нiяких пирогiв, адже мама була надто хвора, щоб iх робити, а панi Спротт казала, що найбiльше, що вона може зробити, – це спекти для нас хлiба.

Ну а панi Вiггiнс нiколи не додае слив до СВОЇХ пирогiв. Можна менi ще шматочок?

Марiлла вже було хотiла йому вiдмовити, але Енн щедро врiзала йому другий шматок. Вона, однак, нагадала Девi, що вiн мае подякувати. Девi ж на це зауваження просто усмiхнувся до неi й вiдкусив велетенський шматок. А коли доiв, то сказав:

– Якщо ти даси менi ЩЕ ОДИН шматочок, я подякую за НЬОГО.