На нашем сайте вы можете читать онлайн «Оля». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Оля

Автор
Дата выхода
01 февраля 2021
Краткое содержание книги Оля, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Оля. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ольга Саліпа) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Поки одні співчувають її самотності, інші на пальцях пере-раховують її чоловіків…
З дитинства Ольга розуміє, що вона «не така». Її сила лякає і притягує, її почуття і пристрасть горять вогнем. Але вона сама – згоряє чи гартується?
Ось він, ідеал: розумний, інтелігентний Маковей. Негідник чи рятівник? Злочинець чи жертва? Чи витримає кохання сильної жінки? Бо ж власні «скелети в шафі» не дають про себе забути. На шляху їхнього спільного щастя багато тіней з минулого.
Кобилянська. Про неї знають все, але її не знає ніхто. Щоденники, листи, твори… Найбільша містифікація української літератури, створена нею самою. Роман «Оля», володар Гран-прі «Коронації слова-2020», не про письменницю, а про жінку. Пристрасну, вперту, але з власними комплексами та помилками, живу…
Це дебютний роман Ольги Саліпи, що відома як поетка і авторка малої прози.
Оля читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Оля без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Юлько i Олесь дивилися на дiвчат з-пiд лоба:
– Подурiли, чи що? Цiлком дурна то була думка – дертися вгору задля забави. І де у вас тоi снаги береться, – пробурмотiв пiд нiс Юлько. Олесь бiльше мовчав, але з виразу обличчя було помiтно, що цiлком пiдтримував брата.
Йти на гору надумала Ольга. Зрештою, в тому не було нiчого дивного: ще змалку вiд ii iдей у нормальних людей округлювались очi.
«Олька мала родитися хлопом», – констатував якось батько, коли побачив, як та з розкритим ротом дивиться на вгодованого коня з лискучою шерстю i без страху гладить його по спинi.
– Тату, а можна я – верхи? – Мала благально дивилася батьковi у вiчi. Чоловiк оглянувся навколо, чи нiхто не бачить, поправив сiдло i пiдсадив доньку на коня:
– Тримайся мiцнiше. І нiкому не кажи. Бо дiвчатам на конях – не пасуе.
– А як хочеться?
– Байдуже. Не пасуе, i все. – Чоловiк повiльно вiв коня за вiжки, а в Ольги аж котилася слина з кутикiв губ вiд задоволення.
– Так гарно, таточку, так гарно! – хапала повiтря ротом.
– Буде з тебе. – Чоловiк зупинився, схопив однiею рукою семирiчну доньку i поставив на землю.
– Стiйте, таточку, не йдiть. – Мала мiцно обiйняла батька за ногу.
– Тобi зле?
– Нi, добре. Хочу, щоби так було довше. – Дитина обiймала тата за ногу й мiцно заплющувала очi, аж шкiра навколо бiлiла. – Ви навчите мене iхати верхи?
– Ти з мене смiешся? Хлопцi не хочуть, а тобi конче треба?
– Треба, таточку, треба.
– От дурна дiвка, – тато почухав потилицю, – то ж кiнь. Де ж людинi тягатися з його силою.
Ольга задумалась i по-дорослому серйозно промовила:
– Тi, хто мае владу над кимось, – завжди сильнiшi, навiть коли без власноi снаги.
З того дня Ольга часто бiгала дивитись, як пасуться конi. Близько не пiдходила. Брала з собою все, щоб малювати, сiдала десь удалинi й годинами вбирала очима картину, що бачила перед собою. А далi мазок за мазком переносила ii на полотно. Виходило не завжди добре. Хоч Ольга багато вчилася малюванню, але то була не та справа, яка давалась iй легко. Часом дiвчинка дратувалась i жбурляла пензлика в траву, лягала на землю й дивилася в небо.






