Таємний сад

 – Яка дитина здатна так довго сидiти нiчого не роблячи!

Врештi-решт iй набридло придивлятися до дiвчинки, й вона заговорила пронизливим голосом:

– Гадаю, пора розповiсти вам про мiсце, куди ми iдемо. Чи знаете ви що-небудь про свого дядька?

– Нi, – вiдповiла Мерi.

– Ви нiколи не чули, щоб вашi батьки про нього згадували?

– Нi, – невдоволено вiдказала Мерi й спохмурнiла ще бiльше, усвiдомивши: батько й мати взагалi нiколи й нi про що з нею не говорили. Вони нi про що iй не розповiдали.

– Гм! – пробурмотiла панi Медлок, ще уважнiше роздивляючись невдоволене личко дiвчинки.

Якийсь час вона помовчала, потiм сказала: – Гадаю, все-таки вам треба дещо розповiсти, щоб ви приготувалися. Рiч у тiм, що ми iдемо в незвичайне мiсце.

Мерi на це нiчого не вiдповiла, й панi Медлок, розчарована ii байдужiстю, знову помовчала, а потiм зiтхнула й повела далi:

– Маеток досить великий, i пан Крейвен пишаеться ним. Щоправда, сам будинок досить старий похмурий. Йому вже рокiв шiстсот. Вiн розташований на краю величезного вересового поля.

Там близько ста кiмнат, хоч бiльшiсть з них замкнено. Там висять картини, i стоять красивi старовиннi меблi. Навколо – величезний парк i сади. Гiлки деяких дерев дiстають до самоi землi, – вона знову помовчала, зiтхнула й несподiвано закiнчила: – Ось i все, що я хотiла вам розповiсти.

Мерi, сама того не бажаючи, почала прислухатися. Все, про що розповiдалося, нiчим не нагадувало Індiю, а все нове ii завжди приваблювало. Однак годi було побачити зацiкавлення на обличчi дiвчинки – жоден м’яз не ворухнувся, вона вдавала, що iй байдуже.

Це була одна з ii неприемних рис.

– Ось якось так… – сказала панi Медлок. – Що ви про це думаете?

– Нiчого, – вiдповiла дiвчинка. – Я нiчого не знаю про такi будинки.

Ця вiдповiдь викликала в панi Медлок короткий смiшок.

– О! – вирвалося в неi. – Ви – зовсiм, як маленька бабуся. Вас зовсiм нiчого не цiкавить?

– Яке це мае значення – цiкаво менi чи нi, – рiвним голосом проказала Мерi.

– А ось тут ви маете рацiю, – пiдхопила панi Медлок.

 – Жодного значення. Навiщо вас везти в маеток Мiзелтвейт, я не знаю. Напевно, це найпростiше, що прийшло йому в голову. Я впевнена, вiн про вас не дбатиме. Вiн нiколи нi про кого не пiклуеться.

Жiнка враз замовкла, немов згадавши щось заборонене.

– У нього крива спина, – сказала вона. – Ось чому вiн не такий, як усi. Вiн був дратiвливим ще з молодостi, тож попри свое багатство, не був щасливим, доки не одружився.