На нашем сайте вы можете читать онлайн «Мандрівні комедіанти». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Мандрівні комедіанти

Автор
Дата выхода
30 сентября 2020
Краткое содержание книги Мандрівні комедіанти, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Мандрівні комедіанти. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Леопольд фон Захер-Мазох) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
Збірка оповідань «Мандрівні комедіанти», до якої увійшли оповідання «Опришок», «Опришок Магас», «Прогулянка на санях», «Хлопський суд», «Мертві ненаситні», «Мандрівні комедіанти» та «Свято обжинок», містить розповіді про життя галичан та гуцулів другої половини ХІХ ст.
Це історії про опришків – українських «лісових хлопців», для яких головним сенсом життя є справедливість, встановити яку можна в різні способи; про незвичайну, розумну та вродливу молоду вдову Альдону, яка чомусь віддала перевагу одноманітному животінню у своєму маєтку, а не дурманливим розвагам столиці; про сина дрібного поміщика Альбіна Новаківського, який не боїться змінити своє життя заради кохання.
Колоритні герої, чудові пейзажні та побутові замальовки, що відбивають красу природи Карпат, особливості буденного життя мешканців сіл і малих містечок Галичини, інтрига, яка не відпускає читача упродовж усього твору – усе це спільні ознаки малої прози Захера-Мазоха, маловідомої українському читачеві.
Мандрівні комедіанти читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Мандрівні комедіанти без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Великi ватри палали то тут, то там, ми лежали навколо, укрившись кожухами, спали або фали на сопiлцi чи дримбi. Наче ватри, в далекому небi палахкотiли зорi над нами, повiтря повнилося, мов iскорками, свiтлячками, мерехтiли вони й у вологiй травi. Час од часу чулася опришкiвська пiсня, що аж за душу брала, а провалля луною пiдспiвували ii. Пугикали сови, зрiдка гавкали нашi вiвчури, безугавно витьохкували соловейки, так солодко, до болю солодко. Довбуш лежав на порослому мохом каменi, мов на перинi, i дивився у небо.
Ось упала зiрка.
Немов вогняний снiп пролетiла вона через небо, й темрява поглинула ii, нiхто й заклинання не встиг проказати.
Довбуш глянув на нас.
– Хтось сказав заклинання? – запитав вiн. Усi мовчали.
– Тодi бути бiдi, – мовив ватажко. – Летавиця ступила на землю й прийняла подобу людини, жiнки.
– Їi легко пiзнати, ватажку, – промовив один старий опришок.
– Що вдiеш проти тих чарiв? – вiдказав Довбуш. – Летавиця мае силу, супроти якоi безпораднi простi смертнi. Вона зваблюе молодих дiвчат та хлопцiв, приходить уночi й кого поцiлуе, той мусить умерти.
– Якби хтось промовив заклинання, – сказав iнший опришок, – летюча зiрка втратила б силу i не змогла перетворитися на людину.
Довбуш поринув у задуму.
Ледь засiрiло, хмари перекочувалися над нами, наче хвилi моря.
– На нас нападають, – закричали деякi. – Нас зрадили! Чути було свисти, гавкiт собак та протяжнi звуки трембiти. Довбуш спокiйно пiдвiвся й пiднiс топiр.
– Не лякайтеся, браття! Доки я ваш отаман, гори нашi!
Пострiли й справдi стосувалися нас, але то були не солдати, якi нас переслiдували, а двое селян iз Космача, котрi розшукували Довбуша. Прийшли скаржитися.
Штефан, так називався один, мав молоду жiнку i не хотiв пускати ii на панщину, сам вiдробляв за неi.
Склалося так, що той пан вирушив на полювання, селяни мали загнати йому сарну. Та ось непомiтно вiдслонилося гiлля, й з лiсу вийшов Довбуш.
– Штефан поскаржився менi, – заговорив вiн.










