На твердій землі

– Дуже цiкаво, коли з рота гарноi дiвчини йде дим. Це нагадуе iндустрiялiзацiю.

– А чому ви не курите? – питала вона.

– 3 бажання бути оригiнальним, – вiдповiдав я.

– А може, з моральних причин. Спасiння людства вiд рака легенiв? – кпилась вона далi.

– Плювати менi на вашi легенi, – вiдповiдав я тим же тоном.

– Але ви любите проповiдi… Моралi… Рятувати свiт вiд загибелi… Щось таке – га-га-га! – не вгавала вона.

– Но-но-но! Не будемо сваритися з модою, – додавав я.

– З модою? А що мода? – питала вона.

– Вдавати зiпсутих. Мати жовтi зуби… Давитися димом… Смердячий рот… Розпатлане волосся, – казав я.

– Вашi прилизанi добродiйнi сентименти? – питала вона…

– О! Прекрасно знаете, що це забобони! – казав я.

– Ви незносний, ви святий, менi соромно вас любити, – отруйно казала вона.

– Я дивуюся, що ви ще не в бiтниках[115 - Бiтники (англ. Beatniks) – представники бiт-поколiння, яке сучаснi лiтературнi критики розглядають як письменникiв-екзистенцiалiстiв, аморальних особистостей, романтикiв, аполiтичних людей i представникiв богеми.

– Дуже гарно, – казала вона. – Я вже маю дозу опiю i записуюсь в бiтники… І пiду демонструвати за мир. Вам подобаеться вiйна? – казала вона.

– З такими, як ви, – вiдповiдав я.

– Ви за атомову бомбу? – питала вона.

– Менi соромно на це вiдповiдати. Ви вiдьма! – вiдповiдав я i одвертався.

То знов ми мали iншу тему, вона виймала з-за лiжка Зiни котрусь iз своiх звичайно недомальованих картин, ставила ii на порозi насупроти вiкна, вiдходила на бiк, поглядала лукаво на мене i вдоволено мовчала.

– Хочете, щоб щось сказати? – питав я.

– Нi, – вiдповiдала вона.

– Пояснiть, що це таке? – казав я.

– Атомова доба, – вiдповiдала вона.

– Чому тi корчi? – питав я.

– Вона страждае… З радости. Вона родить, – казала вона.

– А чому атомова доба? – питав я.

– Уууп! Просто! Життя буде вiчно. Коли люди курять, мають сифiлiс i навiть атомову бомбу.

Я втягнув у себе повiтря i великодушно вирiкав:

– О! Надхнення! Коли ви напишете мiй абстрактний портрет? Де я виглядатиму, як кретин майбутнього.

– Потерпiть. Ще намалюемо i вас[116 - Ще намалюемо i вас… – виконаний олiвцем портрет Уласа Самчука був розмiщений на офiцiйному сайтi художницi Л. Генуш (http://lubagenush.com/luba_website.htm – Дата звернення 27 лютого 2018 року).]. Побачите, – казала вона.