На твердій землі

– О, ви отруйна тарантула, – вiдповiдав я на це, а Лена вдоволено посмiхалася…

Вона вдоволено посмiхалась, коли я сидiв на тапчанi, пiдходила до мене, обома руками куйовдила мое волосся i казала:

– Слухайте! Ви лисiете…

– Ви сивiете, – негайно реагував я.

Вона кидалась на мене, боляче кусала мене за рам’я, рвала на моiх грудях волосся, я зривався на ноги, хапав ii за обидвi зап’ястя i схрещував iх за ii станом. Вона зi всiеi сили, як пiйманий хижак, намагалася вирватись, завзятюще пручалась, я мiцно вiдчував ii груди, ноги, живiт.

– О! Пустiть! Пустiть! Я здаюсь! Здаюсь! – кричала вона цiлком щиро, перелякано i сердито, а коли ii пустив, вона намагалася вдарити мене в живiт колiном, я знов хапав ii i нашi обличчя так наближались, що я ледве втримався, щоб не поцiлувати.

– Не смiйте! – кричала вона. – Вкушу!

Я кидав ii на постiль Зiни, вiдходив на бiк, сiдав в кутi на тапчанi, закладав ногу на ногу i з знiяковiлою усмiшкою спостерiгав ii борсання.

– Я не знала, що ви такий сильний, ви сильний, ви сильний, як кiнь… Мало не зломив моiх рук, – скаржилась вона.

Я ствердливо похитував головою i все посмiхався. Щоб вiддячитись, вона ставала в позу манекена, здiймала над головою обидвi руки i виграючи долонями якiсь вихиляси, оберталася перед мною, нiби на крузi. Їi гнучке, здорове тiло пластично, поволi вигиналося, вiбрувало, це виходило вражаюче i майстерно, я був захоплений, але далi мовчав.

Тодi вона зупинялася i питала:

– А чи знаете ви цей вiрш? – i не чекаючи вiдповiдi, декламувала нiмецькою мовою:

Я живу життям всезростаючих кругiв,

що пiймають всi речi.

Можливо до останнього не хватить напруги,

але не буде втечi.

Я кружляю круг Бога, круг древньоi вежi,

я кружляю тисячелiття:

i я ще не знаю чи я сокiл, чи стежа,

а чи лиш пiсня-молитва[117 - У. Самчук подае вiрш Р. М. Рiльке у власному перекладi. Оригiнал:Ich lebe mein Leben in wachsenden Ringen,die sich ?ber die Dinge ziehn.

Ich werde den letzten vielleicht nicht vollbringen,aber versuchen will ich ihn.Ich kreise um Gott, um den uralten Turm,und ich kreise jahrtausendelang;und ich wei? noch nicht: bin ich ein Falke, ein Sturmoder ein gro?er Gesang.(Rainer Maria Rilke, 20.03.1899).].

Це Рiльке[118 - Рiльке Райнер Марiя (нiм. Rainer Maria Rilke; 1875–1926) австрiйський поет-символiст.