Драми

Розенфельд i нiма служниця – маргiнальнi, проте значущi персонажi, оскiльки бiльш виразно пiдкреслюють Ларину вiрнiсть системi. Перший, беззастережно виконуючи особливi доручення господинi дому, нiби стоiть на сторожi ii поведiнки i е «партiйною совiстю» головноi героiнi. А мовчазна фiгура нiмоi, позбавленоi можливостей повноцiнноi комунiкацii украiнськоi дiвчини («це здорова червонолиця дiвка, з Украiни вивезена, одягнута по-украiнському, по-сучасному, показуе на жигах i мекоче») – образ, з одного боку, тих численних служок советськоi системи, якi, не виявляючи особливих нацiональних почуттiв, покiрно прислуговують сильнiшому; з другого – символiчний образ пiдневiльноi, колонiзованоi чужинецькою владою, безмовноi, покiрноi, приреченоi на поглум Украiни.

Студент Владлен Івченко – антипод Ларi, вiн вiдтiняе не тiльки ii особисту аморальнiсть, а й викривае позбавлену моралi всю бiльшовицьку iдеологiю. Навчаючись у Європi, юнак зрозумiв, що «е ще iстина, i щастя, i мораль, i святощi», вiдчув, як проголошуванi бiльшовиками цiнностi поступово вiдступили пiд тиском революцiйних реалiй, у дiйсностi вiдбулася груба пiдмiна понять, коли «перемiшали поняття великих поривань iз бандитизмом i навпаки».

В емоцiйному iнтелектуальному двобоi Ларя i Владлен остаточно вiдкривають свою духовну сутнiсть: героiня сповiдуе пролетарське гасло «тепер ми пануватимемо», якi б жертви не довелося покласти на олтар перемоги; для студента ж, поки його «край в огнi, всi вашi Маркси, Ленiни, вся тая шваль, е фук! […] блювотина Москви, багно».

У розмовi вихованця Чортомолова з коханкою конфлiкт твору досягае своеi найвищоi точки. Вiдверте протистояння двох свiтiв (советського, представленого Ларею, i його антиподу – нацiонально усвiдомленого украiнського, що його уособлюе Владлен) закiнчуеться трагiчно: коханка вбивае студента.

Конфлiкт драми заявлений вiдкрито i випливае iз самоi дii, пов’язаний з iдеею твору i проявляеться в сюжетi. За своею природою вiн мае iдеологiчно-моральний характер, оскiльки вiдбуваеться зiткнення iнтересiв представникiв рiзних iдеологiчних свiтiв: нацiонально свiдомого студента, котрий кидае виклик антигуманнiй та аморальнiй полiтицi будiвникiв «комунiстичного раю», i колишнього члена трибуналу Ларi, котра належить до когорти фанатично вiдданих справi бiльшовикiв.

Алюзiя на описану в романi «Бiла мавпа» з трилогii «Сучасна комедiя» Дж. Голсуорсi картину давньокитайського художника надае конфлiкту драми фiлософського звучання.