Повість про Ґендзі. Книга II

Я виховував сина змалечку таким чином, щоб вiн насамперед годився для державноi служби, а тому старався вберегти його вiд легковажноi поведiнки, яка займала стiльки мiсця в моiй юностi, хоча, напевне, хотiв, щоб у його серцi жила любов до прекрасного. Бо незворушна суворiсть, навiть чисто зовнiшня, справляе неприемне враження», – думав Гендзi, задоволений сином.

Тихенько наспiвуючи «Десять тисяч рокiв[83 - Приспiв, який використовували спiваки пiд час Пiсенноi ходи.]», вiн сказав: «Коли вже тут жiнки зiбралися, то не завадило б i музику послухати, i бенкет у вузькому колi влаштувати».

І вiн звелiв вийняти кото й бiва з прекрасних футлярiв, i, струснувши з них пил, пiдтягти ослаблi струни. Звичайно, жiнки залюбки взялися виконувати його побажання.

Метелики

Головнi персонажi:

Гендзi, Великий мiнiстр, 36 рокiв

Акiконому, Імператриця-дружина, 27 рокiв, дочка панi Рокудзьо i принца Дзембо, вихованка Гендзi, дружина iмператора Рейдзея

Мурасакi, панi Весняних покоiв, 28 рокiв, дружина Гендзi

Принц Хьобукьо, Хотару, син iмператора Кiрiцубо, молодший брат Гендзi

Тамакадзура, панна iз Захiдного флiгеля, 22 роки, дочка Югао i мiнiстра Двору, названа дочка Гендзi

То-но цюдзьо, мiнiстр Двору, брат Аоi, першоi дружини Гендзi

Касiвагi, Уцюдзьо, син мiнiстра Двору

Югiрi, Цюдзьо з дому Великого мiнiстра, 15 рокiв, син Гендзi

Хiгекуро, Удайсьо, шанувальник Тамакадзури

Минув двадцятий день третього мiсяця, а в саду перед Весняними покоями Мурасакi так пишно, як нiколи, цвiли квiти, дзвiнко спiвали птахи, що в iнших покоях жiнки дивувалися: «Чому це тут весна все ще в повному розквiтi, коли в iнших частинах садиби все вже перецвiло?»

Жалкуючи, що молодi жiнки не можуть милуватися зблизька деревами та зеленим мохом на пагорбi серед ставка, Гендзi велiв, спорядивши, спустити на воду китайськi човни, побудованi за його вказiвкою, i того ж дня влаштувати «концерти у човнах» за участю музикантiв з Імператорського палацу.

З цiеi нагоди у садибу на Шостiй лiнii прибуло чимало принцiв i високих вельмож.

Саме в той час в Осiннi покоi садиби на Шостiй лiнii переiхала Імператриця-дружина Акiконому[84 - Колишня жриця святилища Камо, дружина iмператора Рейдзея.]. І тодi у Мурасакi, панi Весняних покоiв, майнула думка, що тепер вона мае добру нагоду вiдповiсти Імператрицi на пiсню про сад, що «нiяк не дiждеться весни…»[85 - Слова з вiрша Імператрицi: «З вiтром передаю / Із дому свого / Жменьку листя багряного /

].