Знахар

Земля довкола не була анi надто багата, анi надто родюча, от така собi житньо-картопляна та переважно належала дрiбнiй шляхтi й селянам, але жита Прокоповi молоти не бракувало, бо нiякоi конкуренцii довкола у нього не було, незважаючи на вiтряк у литовському селi Бервiнтах, що лежало звiдси на вiдстанi п’яти кiлометрiв. Їхнього млина на вiсiмдесят хат не вистачало, бо литовцi вирiзнялися винятковою господарнiстю i не один з них iз п’яти десятин трафив зiбрати бiльше, нiж бiлоруський господар iз семи чи восьми.

Так само було i в Нескупiй.

Тут сидiли москалi-старообрядцi, що сюди з Росii колись прийшли. Хлопи всi великi, здоровi, працьовитi, для них не було дивиною вiд сходу до заходу ходити за плугом, а орати так глибоко, що й у Бервiнтах так не орали.

У Радолiшках же, як то у кожному мiстечку, були еврейчики, якi у незначних кiлькостях скуповували збiжжя у вiддалених селах i для потреб мiстечка, i на вивiз до Вiльна. Вiд них Прокiп Мельник також дiставав роботу, вiн i не нарiкав. Щоб тiльки посуха не настала, щоб води у ставках не забракло, то й не було причин нарiкати.

А в тих краях посуха бувала надзвичайно рiдко i мала б тривати невiдомо як довго, щоб висушити воду довкола. Ставки, хоч i викопанi кiлькасот лiт тому, були солiднi, глибокi, кожнi десять рокiв iх чистили, щоб не заростали.

Ставкiв було три. Два верхнi й один нижнiй. Усi густо обсадженi вербами. Нижнiй мав великий перепад, майже на два сажнi, а крiм лотка, який пускав воду довкола, були ще два великих стоки на випадок повенi.

У ставках вигравала риба: плотицi, окунi, миньки, але найбiльше пiчкурiв. І ракiв не бракувало. У глибоких ямах пiд корiнням, вимитим водою, водилися вони сотнями. Обидва наймити Прокопа, особливо молодший Казик, дуже майстерно навчились iх ловити. Стоiть по колiна у водi й як тiльки нахилиться та руку по лiкоть або й глибше в нору засуне, то вже рака й тягне.

У самому млинi iх нiхто не iв, вважаючи за хробакiв, але вже у мiстечку, в Радолiшках, завжди можна було iх продати: i католицький ксьондз, i православний пiп, i лiкар купували.

Особливо iх полюбляв лiкар. Волiв за вiзит пiв копи[18 - Давня мiра величини = 60 штук.] ракiв узяти, нiж два десятки яець чи три злотих.

За мiстечком, верст за дванадцять, на фабрицi також було чимало любителiв ракiв, але сюди потрiбно було потрапити при оказii. Пiшки йти задалеко, а старий Прокiп на такi справи коней не давав, хоч коняка був застояний i випасений, як свиня. Фуражу йому, як вiдомо, не бракувало.