Щось більше за нас

Подумай: ти й торiк це ж саме говорила й на другий же день побiгла… Подумай, одумайся… Я ж i тепер скажу: не бить буду, а вб’ю, як побiжиш жiнкою!

– Знаеш що, Андрiю, – нiяково всмiхаючись, не дивлячись на нього, пiдняла голову Мотря, – я… ще… подумаю. Я скажу вже потiм… Ну, в четвер скажу…

– Ага! – з злiстю муркнув Андрiй. – Я так i знав. Ух, ти, хвойда проклята! – зi зневагою, з ненавистю кинув вiн i, одiпхнувши ii руку, що лежала на колiнi в нього, насунув картуза i встав.

– Пiдожди! – зблiдла Мотря.

 – Куди ж ти? Я ж не сказала, що не пiду за тебе…

– Так скажеш все одно. Прощай!..

– Нi-нi, пiдожди… Я ж… ти ж… Ти ж сам говориш «подумай». Я пiду за тебе, я подумаю. Ти ж… я ж тобi нiколи нiчого не казала, як ти позаторiк не хотiв брать мене, як я хотiла. Я ж мовчала…

– Бо не любила!

– Як не любила? А як же? – здивувалась Мотря.

– Так прямо…

– І дитина тiльки так? – глухо, нахмурившись, запитала вона.

– І дитина…

– І в тюрму до тебе бiгала щодня тiльки так?

Андрiй махнув рукою, але не сказав нiчого.

– І кулаки твоi два роки зношу тiльки так? Чого ж мовчиш? На якого ж чорта ти менi, рудий, здався, як я могла кращих знайти? Га?.. Ух, ти!..

– А хiба не знайшла? А Ілько? Ще задаеться… Прощай! – зненависно виговорив вiн за одним духом i, повернувшись, швидко пiдiйшов до тину, перелiз i пiшов улицею.

– А в четвер прибiжиш! – навздогiнцi кинула, смiючись, Мотря.

– Не дiждеш, гадино!

– Ой, прибiжиш!

Андрiй гидко на всю вулицю, незважаючи на людей, вилаявсь до Мотрi.

– Прибiжиш, прибiжиш, бо в четвер усю правду скажу! – почувся ще раз голос Мотрi i за ним якийсь нервовий голосний ii смiх.

Андрiй ще раз вилаявсь i швидше пiшов од хати, вiд якоi навмисне голосно, якось нервово почулось:

А я слави тоi не боюся,

З ким люблюся – не наговорюся.

II

Прокинувся Сонгород. Ярмарок. На вулицях стоiть туман пилу; торохкотять вози з прив’язаними до них кiньми, волами, коровами, телятами; лiтае солома, шерсть; «дядьки», поспускавши з полудрабкiв ноги, по три, по чотири, а то й цiлими купами поспiшають до базару.

А на базарi галас, регiт, рев, викрикування, закликання, гукання; ряди возiв, ряди перекупок, жидiв, кацапiв, ряди шатрiв з хустками, намистами, кожухами, ряди з рибою, ряди з паляницями, ряди з дьогтем, салом, сiллю. І туман пилу по всьому.

Тихий, спокiйний, навiть флегматичний украiнський ярмарок.