Щось більше за нас

Нема в ньому нi зайвоi турботи, нi зайвого крику, нi зайвоi бiганини: мирно, спокiйно, – i легкий кольор флегми на всьому. Тiльки коло жидiв, бублейниць та циган i почуеш несамовитi крики, безсоромну брехню, тiльки коло них побачиш бiйку, iнодi кров i раз у раз полiцiю.

– Бублички! Бублички гарячi! На салi, на маслi, на всiм продовольствi! П’ять копiйок за три пари, сiм – десяток! Добирайте, дядьки, молодицi, гарненькi дiвчатка!

І пiдiйде дядько з батогом у руках, уважно обдивиться бублики, калачi, паляницi, спитае почому, подумае трохи, поторкае обережно пальцем i мовчки одiйде собi.

– Куди ж ви, дядечку? Паляницi ж, як сахар. Десять копiйок, дядю! Ну, за дев’ять оддам!

– Знаем ваш сахар! – бовкне собi пiд нiс «дядько» i так само пiде далi, проштовхуючись, роздивляючись, обмацуючи й одходячи.

– Ах, какиi ви стали скупиi! – докiрливо хитае головою молодий еврейчик засмаленiй, товстопикiй дiвцi, що роздивлялась на червону з зеленими квiтками хустку. – Самая петербурзькая матерiя!.. По самой первой модi!.. Ах, скупиi, баришня… Ето не харашо!

– Дам трийцять п’ять! – пiднiма голову дiвка, не випускаючи хустки.

– Менше, как шезьдесят, накажi мiне Господь, не можна!.. Вам какiх ниток?.

. Какиi ви скупиi! Такая багатая i красивая баришня i тiлько трийцять п’ять… Здачi? Суре, гiб iм здачi… Нету?.. Вот я чiчас дам здачi, одну минуточку… Єслi ви хотiте купить етот платок, я вам для вас можу оддать за 50 копейок… По знакомству…

Мовчки, довго роздивляючись, стоiть дiвка бiля хустки й, нарештi, розв’язуе край своеi хусточки, виймае грошi, довго лiчить iх, оддае еврейчиковi, пильно-обережно склада хустку й одходить тихо, спокiйно, задоволено.

А ще тихше, ще спокiйнiше ярмаркують на воловiй та кiнськiй.

Веде пару сiреньких, невеличких бичкiв худенький, маленький, трохи сивенький «дядечко», з одною випущеною штаниною i з полотняною латкою на колiнi, в брилi, з таким носом, що, здавалося, цей дядечко ще змалечку не цурався чарочки.