Щось більше за нас

Почувся легенький хруск, голуб несамовито забився й затрiпався, – Андрiй зламав йому нiжку. Цей хруск, розкритий умить рот жовто-рябого, безсиле його трiпання – все це наче морозом пройняло Ільковi тiло.

– Пусти! – рявкнув вiн i кинувсь до Андрiя.

Мотря зблiдла, схопилась i побiгла до них. Штунда й Гаврило змовкли i, не знаючи в чому рiч, стали дивитись в iх бiк.

– Пусти, не муч!.. – глухо прохрипiв червоний, з пiною на губах, важко дихаючи, Ілько.

– А тобi яке дiло?! – блiдий, аж жовтий, з синiми губами глянув на нього ненависно Андрiй, не випускаючи голуба.

– Та чого ти присiкався до нього? – сухо промовила Мотря. – Випустить!.. Який сердобольний!..

– А! Так ти за Андрiя! – блиснув на неi очима Ілько i ступив до Андрiя: – Пусти, говорю!

Андрiй мовчки, дрижачою рукою став щось шукать у кишенi.

– Плювать менi на твiй нiж! Не пустиш?!!

Андрiй важко дихав, з презирством усмiхався й мовчки копався в кишенi, не випускаючи голуба.

– Так от же! – розмахнувся Ілько, i, не сподiваючись цього, не вспiвши пригнуться, Андрiй спiткнувся, зачепивсь i впав, випустивши голуба.

– Ах, ти ж! – тiльки скрикнула Мотря i, як вовчиця, в’iлась зубами Ільковi в руку; але зараз же почула, як щось важке ударило ii в перенiсся; в головi страшенно зашумiло, мигнув у очах жовтий тин, i, хитаючись, вона впала додолу.

– Стережись, Ільку!!! – вмить пронеслось по дворi з десяток несамовитих, переляканих голосiв. Ілько здригнувсь, хотiв повернуться до Андрiя i, крикнувши якось «у-е», скрививсь, схиливсь i, скоцюрбившись, упав рядом iз Мотрею.

Пройшов рiк. Ілько хутко пiсля того видужав, одбув строк, вийшов з буцегарнi, ще гiрше запив, загуляв, пiймавсь на «роботi» й попав у губернiю в тюрму, звiдкiль уже не вертавсь. А Мотря з батьком, з сином, зi старою матiр’ю Андрiя, спродавши свою й Андрiеву хату i грунт, зараз же, як повезли Андрiя в тюрму, поiхала за ним, повiнчалась, i всi виiхали «на поселення», куди присудили Андрiя за «покушенiе на убiйство».

1901

БІЛЯ МАШИНИ

І

Пiвдень. Сонце пече, наче пiдрядилося зробить за сьогоднi з землi перепiчку. Де не станеш, здаеться – круг тебе i згори, i знизу пала якась велетенська пiч i шугае безперестанку пекельним полум’ям. Дихати важко.

У полi пусто вже.