Щось більше за нас

І вiн виразно собi уявляе, як у суботу прийдуть «вони» за рощотом, а вiн нахилить голову набiк i, нiби жалкуючи дуже, сумно одповiсть iм: «Бiда, хлопцi! Не прислав пан грошей, вiзьмете вже, мабуть, у ту суботу…»

І хоча вони добре знають, що це правдива брехня, хоча знають, що вiн вiддае iм же iхнi грошi за проценти, що навiть тепер у нього в кишенi е грошi, постоять, погомонять, почухаються й пiдуть собi з Богом до другоi суботи. Бо не iхня тут сила, а його, бо не вiн в iхнiх руках, а вони в його.

І знае вiн, що ненавидять вони його, що покiрливiсть ця до часу, до години, знае, що погано буде йому, як i вiн попадеться, але вiд цього ще бiльша ненависть закипае до них.

По дорозi нi душi. Гудзик знов робить байдуже лице i повагом iде до машини. Пiсня ще дужчою хвилею несеться з-за соломотряса й жене кров Гудзиковi в голову. Настрiй накипае. Хочеться когось ударить, пригнiтить, хочеться чим-небудь виявити накипiле почуття.

– Карпе! – гукае вiн до присадкуватого, широкоплечого парубка в синiх пукатих окулярах, якi носять звичайно тi, що стоять бiля соломотряса.

 – Ти на гулянку прийшов сюди? Забирайся на мiсце.

Карпо повертае до нього запорошене лице з широким носом i товстими губами й зараз же знов нахиляеться до парубка, що вигортав полову з-пiд машини.

– А як не схоче сьогоднi заплатить усiм, кидати зараз же всiм роботу… До одного! – бурмоче вiн. – А як буде хто… тее… значить, не приставать до нас – пiд ребра й амiнь…

– Карпо!.

.

– І не зацiпить iдолу! – усмiхаеться Карпо, не дивлячись на Гудзика. – Гудзя проклята!.. Так ти ж гляди: як з’явиться модиска, зараз же катай до мене…

Парубок пiдводиться, виправляе спину й витирае пiт.

– О, Гудзя вже бiжить сюди! – тихо промовляе вiн до Карпа i знов нахиляеться пiд машину.

– Хай бiжить! – байдуже, крiзь зуби цiдить Карпо i тихо йде собi до соломотряса.

На модисцi-i-i сарахва-а-н…

– голосно заводить вiн, проходячи повз Гудзика, що вже наблизився до нього, й заклада руки за спину.

Коло неi Гудзя пан…

– Карпо!!! – визвiряеться Гудзик. – Ти на проходку прийшов сюди? Мурляка чортова!

Гей, модиска моя, ти любезная моя!..

Бiля машини прокочуеться регiт, i Карпо важно проходить до соломотряса, голосно виспiвуючи.

– Н-ну! – дивлячись йому вслiд, промовляе Гудзик i, стиснувши губи, йде за паровик. – Це тобi не минеться так!

Ненависть давить йому груди до болю.