Щось більше за нас

– Та чого ти дивишся на нього, Карпе? – почулось десь iз купи робiтникiв, що почали збiгатись звiдусюди. – Бий його, мироiда проклятого!.. Грошi хай дае… Бий його!..

Гудзик зблiд i, як, бувае, маленький завзятий цуцик, що попав на чужу вулицю, мiж чужих псiв, озирнувся на всi боки. І побачив: у той саме час, манiрно пiдтримуючи подiл ситцевоi, бiлоi сукнi, жахливо, мов по багнюцi, ступаючи по розкиданiй половi, з-за паровика наближалась «модиска».

– Гу-у-у! гу-у-у! го-о-о! тю-у-у! тю-у! Моди-с-с-ка! мо-ди-и-с-с-ка! – умить заревли, зашипiли, засичали в валцi.

 – Тю-у-у! тю! Учга-а! тю!

Модиска здивовано-перелякано зупинилась i незрозумiло стала дивитись в iх бiк. З-за скирт, вiд возiв, од волокiв, зачувши крик i галас, збiгались дiвчата, хлопцi й поважнi навiть дядьки.

– Ну, чого ж ти не б’еш? Ну, ти! Бий же, бий! От i модиска твоя прийшла… Та бий же! – ще ближче насунувся Карпо.

Гудзик, блiдий весь, тiльки одсувався потроху i, зцiпивши губи, важко сопiв носом.

– Та вдар же хоч раз… Он же й гарапник маеш! – хитнув головою Карпо i, раптом зiгнувшись, схопився за нагай.

Гудзик перелякано сiпнувся назад i, шарпнувши рукою, вперiщив Карпа нагаем.

– А-а, так он як! – заревiв несамовито Карпо i всiм тiлом кинувся на Гудзика. Той побачив тiльки, як бiла ситцева сукня вмить повернулась назад i замиготiла за паровиком, почув, як його зiм’яла якась сила, i не вспiв оглянутись, як опинився на землi. Потiм щось дуже гостро вдарило по зубах, по носi, в ротi зробилось солоно-солоно, потiм почувся якийсь крик, його чогось возили по землi й, нарештi, вiн опинився на ногах.

По лицi й по грудях текла кров, i в ухах гукало так, нiби туди уставлено паровика. Карпо, червоний, з розбитими окулярами на грудях, стояв серед купи робiтникiв i палко говорив щось, повертаючись до всiх. Дехто теж кричав щось, дехто похмуро слухав, а дехто i смiявся. Машина вже не гудiла, стояла, так що чуть було все.

– Та плювать я на нього хотiв! – кричав Карпо. – Хай грошi вiддасть за роботу! Що? Та я й на судi це саме скажу… Проценти з нас дере за нашi ж грошi, а ми мовчи?.

. Ого!.. У його нема грошей? Ну-ну! Та зараз обшукайте його та й знайдете… Грошi давай!! – вмить скажено сiпнувся вiн до Гудзика, що обтирався мокрою хусткою, яку намочив йому машинiст.

Карпа здержали.

– Я тобi покажу грошi, пiдожди! – промовив понуро Гудзик, держачи хустку коло носа. – Ти в мене ще побачиш, як людей убивати…

Вiн устав i пiшов до дiжки з водою.