На березі Хозарського моря

І я трiшки ревную Павича до його посмертного цiлодобового суспiльного життя у серцi Белграда.

*?*?*

Азербайджанцi вважають виготовлення килимiв нацiональним надбанням i культурним спадком високого рiвня. У них навiть е мiнiстерство килимiв! Оскiльки кожен регiон цiеi краiни мае свiй спосiб ткання, своi вiзерунки, орнаменти, кольори, матерiали, то коли ви купуете або отримуете килим у подарунок, до нього завжди додають розкiшний сертифiкат iз точними даними – його паспорт.

Килими в Азербайджанi – це захищений вид.

Мiй килим був з областi Губа, з теренiв Кавказу. Там Азербайджан межуе з Росiею. Згiдно з мапами VIII столiття, десь на цiй територii знаходилося Хозарське царство. Пiсля того перiоду воно щезло з iсторичноi арени безслiдно, без жодних матерiальних доказiв свого iснування.

Ось що каже Павичiв «Хозарський словник»:

«Подiя, описана в цьому лексиконi, вiдбулася десь у VIII чи IX столiттi нашоi ери (або ж схожих випадкiв було кiлька), i у спецiалiзованiй лiтературi цей випадок зазвичай називаеться «хозарською полемiкою».

Хозари – то незалежне й сильне плем’я, войовничий кочiвний народ, що в незвiданi часи прийшов зi сходу, вигнаний спекотною тишею, i в перiод з VІІ до Х столiття населяв територiю мiж двох морiв – Каспiйського та Чорного… З iсторичноi арени хозари зникли разом зi своею державою, оскiльки сталось те, про що тут, власне, i йтиметься – бо iх навернули з iхньоi первiсноi i нам сьогоднi невiдомоi вiри у одне (знову-таки, не знати, яке) з трьох вiдомих i тодi й тепер вiросповiдань – гебрейське, iсламське або християнське. Невдовзi пiсля навернення, властиво, й вiдбувся розпад Хозарського царства».

У Губинському районi на Кавказi е село, що зветься Кiналiг (Khynalyg). У ньому близько двох тисяч людей розмовляють нiкому не вiдомою мовою. Вони живуть дуже iзольовано, шануючи своi специфiчнi звичаi. Нiхто не знае, хто вони, звiдки, якою мовою говорять. Хоча я пiдозрюю, що, власне, вони i е хозарами.

Ймовiрно, моi господарi – президент Алiев та його дружина Мехрiбан – у такий делiкатний спосiб, за допомогою килима, хотiли повiдомити менi про це. Тканi вiзерунки, кольори, орнамент – усе невербально промовляе втраченою мовою хозарiв. Говорить про загадку зниклого народу. Не пропонуе вiдповiдь. Пропонуе шараду.

Анi Павич, анi я не знали, що море в Азербайджанi називаеться Хозарським морем. Не знали, що iснують мiсця, котрi носять назву Хозар.