Смок Беллю. Смок і Шорті

Тодi вона пiзнала його, i очi iй заблищали.

– Я нiколи не думала, що ви дiстанетеся аж сюди, – сказала вона.

Вiн знов пожадливо втяг повiтря.

– Як я люблю каву! – сказав вiн, звертаючись просто до неi. – Я дам вам мого мiзинця – вiдрiжте його – i я не скажу нiчого. Я буду вашим рабом хоч рiк, хоч другий або скiльки хочете часу, тiльки дайте менi шклянку кави.

І за кавою вiн сказав iй свое iм’я та довiдався, що ii звуть Джой3 Гастел. Вiн також дiзнався, що вона здавна в цiй краiнi. Вона народилася на торговельнiй стоянцi на Грейт Слейв i ще дитиною перейшла зi своiм батьком через Скелястi Гори та спустилася до Юкону.

Тепер вона iздить iз батьком, що затримався у справах у Сiтлi, i пiд час корабельноi катастрофи мало не загинув на нещасливому «Чантерi», але приiхав назад до Гiуджет Савнду на пароплавi, що його врятував.

3 Джой – з англiйськоi «радiсть».

Зважаючи на те, що вона сидiла ще у своiх ковдрах, вiн не затягував розмови i, героiчно ухилившись вiд другоi шклянки кави, витяг з ii намету свою кладь i себе самого.

Вiн також звiдти винiс кiлька своiх спостережень, а саме: що мала вона гарне iм’я та гарнi очi, iй було не бiльш нiж двадцять або двадцять два роки, ii батько, певне, був француз. Вона мала сильну волю та палку вдачу i здобула освiту деiнде, тiльки не на кордонi.

VI

Над вiдшлiфованими кригою скелями, вище смуги лiсiв, шлях iшов навкруги озера Кратера та скелястим межигiр’ям, що вело до Щасливого Табору та перших миршавих сосен. Перенесення важкоi кладi цим кружним шляхом взяло б кiлька днiв працi, що надривала серце.

На озерi був парусний човен, що можна було найняти для перевозу. Досить було за двi годинi зробити два кiнцi, щоб перевезти ютом його кладь. Але у нього був брак грошей, а перевiзник запросив сорок доларiв за тонну.

– Ви здобули собi в цьому поганенькому човнi золоту копальню, мiй друже, – сказав Кiт перевiзниковi. – Чи не бажаете ви мати ще й другу золоту копальню?

– Покажiть менi ii, – була вiдповiдь.

– Я продам вам ii за цiну перевезення мого вантажу.

Це ще не патентована iдея, i ви можете багато доскочити, як тiльки я повiдаю вам ii. Ну що, по руках?

Човняр згодився, i Кiтовi сподобався вираз його обличчя.

– Добре. Ви бачите цей льодовець? Вiзьмiть мотику i попрацюйте нею. За один день ви можете зробити добрячий жолоб зверху до низу. Тепер розумiете? Жолоб, що сполучить Чiлькут з озером Кратера. «Чiлькут-Кратер, транспортне товариство, з обмеженою запорукою».