Тік-Ток з Країни Оз

Але прошу тебе, будь ласка, не залишай мене!

– Нащо я тобi? – запитав Канцеляр.

– Моя зламана щелепа заживе через годину, тодi я зможу тебе з’iсти. Крило заживе через день, а нога – через тиждень, i я буду здоровий, як i ранiше. Раз вже ти в мене стрiляв i заподiяв менi стiльки незручностей, було б справедливо, щоб ти залишився тут, почекав, поки я зможу вiдкривати рот, i вiддав менi себе на поталу.

– Дозволь з тобою не погодитися, – твердо заперечив солдат. – Я обiцяв Королевi Аннi з Ух-Ти-Фу, що допоможу iй завоювати свiт, тож не маю права порушити обiцянку тiльки заради того, щоб мене з’iв якийсь Скеле-Рик.

– Це iнша справа, – сказало чудовисько. – Раз ти пов’язаний словом, бiльше тебе не затримуватиму.

Канцеляр вiдшукав у темрявi тремтячу Королеву, взяв ii за руку i повiв геть вiд чудовиська. Спотикаючись об камiння, вони дедалi швидше вiддалялися вiд страшного мiсця, де, зiтхаючи i ляскаючи крилом, лежало поранене чудовисько. Незабаром попереду з’явилося свiтло, i Канцеляр з Королевою змогли розгледiти дорогу.

Мiрою того, як подорожнi вiддалялися, димна хмара, створена Скеле-Риком, поступово розсiювалася: незабаром вони опинилися на вершинi невеликого пагорба, звiдки вiдкривався вид на мальовничу долину, освiтлену променями сонця, що вже сiдало. Тут, притулившись один до одного i важко дихаючи пiсля безоглядноi втечi, сидiли всi шiстнадцять офiцерiв. Вони все ще не могли оговтатися вiд страху i, можливо, бiгли б далi, але iм забракло сил.

Королева Анна почала суворо дорiкати iм за боягузтво, одночасно звеличуючи хоробрiсть Канцеляра.

– Але ж ми виявилися мудрiшими, нiж вiн, – слабким голосом вiдповiв генерал Годинник. – Так, ми втекли, зате тепер допоможемо Вашiй Величностi пiдкорити свiт. А якби Скеле-Рик з’iв би рядового? Тодi Канцеляр став би дезертиром!

Трохи вiдпочивши, вiйсько спустилося в долину. Тiльки-но Скеле-Рик зник, усi помiтно повеселiшали. З настанням сутiнкiв подорожнi вийшли до струмка, на березi якого Королева Анна розпорядилася зупинитися на нiчлiг.

Кожен офiцер нiс у кишенi крихiтний бiлий намет, який, опинившись на землi, негайно починав збiльшуватись до розмiрiв, потрiбних власниковi. Канцеляр тягнув на спинi рюкзак з речами Королеви Анни. Крiм елегантного намету там помiстилися лiжко, стiлець i чарiвний стiл. Опинившись всерединi королiвського намету, вони збiльшувалися в розмiрах. В окремому ящику зберiгалися королiвськi сукнi та численнi туалетнi приладдя.