Тік-Ток з Країни Оз

Спати в лiжку могла лише Королева Анна, а офiцери i солдат використовували для цього гамаки, пiдвiшуючи iх мiж опорними жердинами наметiв.

Також Канцеляр нiс в рюкзаку прапор iз королiвським гербом Ух-Ти-Фу. Пiд час зупинки на нiчлiг, солдат мав крiпити його на флагшток, щоб прапор майорiв над табором, сповiщаючи, що ця земля завойована Королевою Ух-Ти-Фу. Поки що нiхто, крiм них прапора не бачив, але сама Анна iз задоволенням дивилася на полотнище, уявляючи себе великим завойовником.

IV.

Вирував шторм, блискавка розрiзала небо, вiд грому стрясалися хмари. Бетсi саме вибiгла на палубу, коли судно раптом здригнулося вiд потужного удару – корабель налетiв на скелю. Дiвчинку пiдкинуло в повiтря i жбурнуло в чорну безодню.

Разом з Бетсi пасажиром корабля був Хенк, маленький худий ослик iз сумними очима. Тим же нищiвним ударом його викинуло далеко за борт. Хвиля накрила Бетсi з головою, i вона наковталася води. Виринувши i трохи вiддихавшись, дiвчинка витягнула руку i в темрявi ухопилася за якийсь предмет.

Спочатку Бетсi вирiшила, що це кiнець мотузки, який розтрiпався, але тут жалiбний голос вимовив «І-а!», й дiвчинка зрозумiла, що в неi руцi в кiнчик хвоста Хенка. Раптом море освiтилося яскравим спалахом: корабель, який вiднесло вже на досить значну вiдстань вiд Бетсi й Хенка, вибухнув i пiшов пiд воду.

Бетсi здригнулася вiд жаху, але наступноi митi помiтила, що навколо плавають численнi уламки розтрощеного судна.

Хенк теж пiдплив до своерiдного плота, проте через свою незграбнiсть нiяк не мiг на нього залiзти. Тож аби не допомога Бетсi, вiслюковi так i не вдалося б вибратися з води.

Хенк з Бетсi сидiли, мiцно притулившись одне до одного, бо iхнiй плiт був просто кришкою палубного люка, яка вiдiрвалася пiд час корабельноi трощi. Втiм, вона надiйно утримувала iх обох на хвилях, тож дiвчинка i ослик не боялися потонути.

Буря бушувала й пiсля того, як корабель пiшов на дно. Блискавка слiпила очi й розрiзала чорне вiд хмар небо, далеко над морем оглушливо гуркотiв грiм. Хвилi кидалися жалюгiдним плотом, граючись ним, як дiти гумовим м’ячиком. Бетсi не могла вiдiгнати вiд себе тужливу думку, що на сотнi миль навколо немае нiчого, крiм води, i жодноi живоi iстоти, крiм Хенка.