Тік-Ток з Країни Оз

 – Але чесна людина нiколи не знехтуе обов’язком в iм’я любовi. Мiй обов’язок – виставити вас звiдси, тож вимiтайтеся!

Із цими словами вiн схопив граблi й загрозливо замахнувся на прибульцiв, змушуючи iх вiдступити. Втiм, ослика граблi анiтрохи не налякали: його копита були вже зовсiм близько вiд Садiвника, але той, щоб уникнути удару, навмисне повалився на спину.

Тим часом троянди щiльним натовпом оточили нещасних вигнанцiв, i тi незабаром переконалися, що пiд зеленим листям ховаеться багато гострих шипiв, значно небезпечнiших, нiж копита Хенка.

Нi Бетсi, нi Озга, нi Косматий чоловiчок, нi ослик не мали бажання зазнати на собi iхню гостроту. Вони посунули вбiк, але вiдчули, як невiдома сила повiльно втягуе iх через садову хвiртку назад в оранжерею, волочить по нiй до головного входу i далi через всю територiю Краiни Троянд, втiм, не надто велику.

Принцеса троянд гiрко плакала. Бетсi сердилась i обурювалася, Хенк безстрашно кричав свое «І-а!», а Косматий чоловiчок начебто безтурботно насвистував собi пiд нiс.

Краiну Троянд вiддiляв вiд iнших земель глибокий рiв, але в одному мiсцi через нього було перекинуто висячий мiст. Королiвський Садiвник опустив його, щоб вигнанцi могли перебратися на iнший бiк, а потiм знову пiдняв, i разом iз трояндами повернувся в оранжерею.

Усi з рiзношерстоi четвiрки однаково пильно дивилися вдалину. Але нiчого втiшного для себе не знаходили: перед ними стелилася лише пустельна, незнайома земля.

– Я не шкодую, що так вийшло, – заявив Косматий чоловiчок.

З цими словами вiн ступив на кам’янисту стежину.

– Ми з Хенком допоможемо тобi шукати брата, – оголосила Бетсi, намагаючись, щоб ii голос звучав веселiше. – До мого будинку звiдси дуже далеко – я навiть сумнiваюся, чи знайду коли-небудь туди дорогу. Чесно кажучи, мандрувати по рiзних краях, де тебе на кожному кроцi чекають пригоди, куди цiкавiше, нiж сидiти вдома. Правда, Хенку?

– І-а! – вiдповiв Хенк, i Косматий чоловiчок подякував iм обом.

– А менi тепер навiки судилося поневiрятися на чужинi, – з легким зiтханням сказала Принцеса Озга iз Краiни Троянд. – Тож якщо я не можу повернутися у свое Королiвство, то iз задоволенням допоможу Косматому чоловiчку у пошуках його зниклого брата.

– Як це благородно з вашого боку, панi, – сказав Косматий чоловiчок. – Ось тiльки чи вдасться менi знайти пiдземну печеру Металевого Монарха? Адже iнакше я нiколи не знайду свого нещасного брата.