Тік-Ток з Країни Оз

Я читав у своiх книжках, що б’ються якраз солдати, тому що офiцерам завжди бракуе хоробростi зустрiтися з ворогом один-на-один. Крiм того, вашим офiцерам потрiбно кимось командувати i комусь вiддавати накази, тож нехай це буду я. Моя мрiя – рубати й колоти ворога, стати героем. А коли ми повернемося назад, в Ух-Ти-Фу, я вiзьму в дiтей сталевi кульки, якими вони граються, переплавлю iх i поставлю собi пам’ятник, щоб всi дивилися на мене й захоплювалися.

Анна була дуже задоволена своiм солдатом – Канцеляром. Саме такий воiн потрiбен iй для здiйснення задуманого.

А вже коли Канцеляр пообiцяв дiзнатися, де росте мушкетне дерево, Анна повiрила, що ii мрii збуваються. Канцеляр сказав, що негайно вiдправиться туди й вибере собi найстиглiший i найбiльший мушкет.

II. Вперед з Ух-Ти-Фу

Через три днi велика армiя Ух-Ти-Фу вишикувалася на площi перед королiвським палацом. Всi шiстнадцять офiцерiв були вбранi в чудову вiйськову форму i озброенi гостро наточеними блискучими шаблями.

Тiльки солдат тримав у руках мушкет, хай i невеликий. Зате вiн так старанно напускав на себе лютий вигляд, що численнi командири таемно стали його побоюватися.

На площу прийшли жiнки, щоб висловити свiй протест проти вiйськового походу. Королева Анна, казали вони, не мае права вiдбирати в них чоловiкiв i батькiв. Однак Анна велiла iм замовкнути, i – що поробиш – довелося коритися. Нiколи ще не отримували вони такого жорстокого наказу.

Королева походжала перед своiм вiйськом, демонструючи красивий зелений мундир, прикрашений золотом, та зелений кашкет iз фiолетовим пером.

Вигляд у неi був такий грiзний i гордовитий, що всi ii пiдданi, за винятком вiйськових, мимоволi тiшилися, що вона йде з Ух-Ти-Фу. Натомiсть воiни волiли, щоб вона пiшла без них.

– Шикуйсь! – скомандувала Анна верескливим голосом.

Із вiкна палацу визирнула Сейлi й розреготалася.

– Гадаю, твоя армiя вмiе бiгати краще, нiж воювати, – завважила вона.

– Це точно, – з гордiстю пiдтвердив генерал Булочка.

 – Ми йдемо за трофеями, а не за пригодами. Чим бiльше буде трофеiв i чим менше боiв, тим краще.

– А ось я найбiльше на свiтi люблю вiйну й кровопролиття, – заявив Канцеляр. – Тiльки завойовники стають героями, а в книжках написано, що найлегший шлях до завоювання – це вiйна.

– Прекрасно сказано, мiй хоробрий воiне! – вигукнула Анна. – Битися – значить завойовувати, завойовувати – значить добувати трофеi, а добувати трофеi – значить бути героем.