Тік-Ток з Країни Оз

Якщо зробити iх лейтенантами, коли капiтанiв, майорiв, полковникiв i генералiв по четверо, воiни почнуть заздрити один одному, а це може привести до заколоту i зради.

Утiм виникла ще одна проблема: Джо Цукерка категорично вiдмовився йти в армiю. Його не спокусили обiцянки, не злякали погрози. Вiн заявив, що залишиться вдома i збиратиме урожай карамелi, лимонних льодяникiв, iрисок i шоколадних помадок. Крiм того, йому потрiбно прополювати поле з крекерами i попкорном. Адже, на його думку, жоднi завоювання не вартi слiз дiтей Ух-Ти-Фу, якi неодмiнно проллються, коли урожай ласощiв згние незiбраним.

Побачивши, що iй не переконати Джо Цукерку, Королева Анна вирiшила дати йому спокiй i вирушила до будинку, де жив вiсiмнадцятий – останнiй чоловiк Ух-Ти-Фу, юний Джо Канцеляр. У нього була дюжина дерев, на яких росли рiзнi теки i скрiпки, а також дев’ять книжкових дерев, з яких вiн збирав прекрасний урожай захопливих iсторiй.

Якщо ви нiколи не бачили, як ростуть книжки, тодi зазначу, що спочатку вони суцiльно вкритi зеленою шкаралупою.

Потiм книжки поступово дозрiвають, i коли шкаралупа стае червоною iх можна зривати з гiлок, чистити й читати. Якщо ж зiбрати урожай занадто рано, то сюжет буде весь переплутаний, а в словах i реченнях купа помилок. Але коли книжки як слiд достигли, тодi в них буде повнiсiнько чудових iсторiй i жодноi помилки!

Канцеляр охоче дарував книжки зi свого саду всiм охочим, але загалом народ Ух-Ти-Фу не дуже любив читати, тож Канцеляр читав iх переважно сам, поки вони не псувалися.

Бо, як ви, напевно, знаете, варто прочитати книжку, i слова в нiй зникають, а сторiнки жовтiють та рвуться. Це, звичайно, великий недолiк тих книжок, що ростуть на деревах.

Коли Королева Анна повiдомила Канцеляру мету свого вiзиту, юнак одразу зазначив, що завойовувати свiт – чудове заняття. При цьому висловив бажання робити це не на посадi генерала, полковника, майора чи капiтана, а просить Королеву вiдзначити його високим званням рядового солдата.

Аннi це рiшуче не сподобалося.

– Я не потерплю, щоб у моiй армii був рядовий солдат, – сказала вона. – Вони всi дурнi. Менi розповiдали, що у принцеси Озми був один солдат, так вона зробила його Головнокомандувачем, з чого, отже, випливае, що солдати нiкому не потрiбнi.

– Армiя Озми нi з ким не воюе, – заперечив Канцеляр. – А вашi воiни, якщо вони мають намiр завоювати свiт, повиннi битися, як леви.