На нашем сайте вы можете читать онлайн «Син Вовка». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Син Вовка

Автор
Дата выхода
04 сентября 2020
Краткое содержание книги Син Вовка, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Син Вовка. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Джек Лондон) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У збірку ввійшли відомі твори циклів «Син Вовка», «Діти Морозу», а також оповідання «Бог його батьків». Джек Лондон знайомить читачів з індіанською культурою, її традиційними поняттями честі та обов’язку, описує жіночий характер, складний і часом суперечливий.
В оповіданні «Син Вовка» індіанці намагаються протистояти «синам вовка», які крім землі відбирають у них найдорожче – жінок. У жорстокій сутичці завоювання дівчини стає схожим на первісну боротьбу за самку. Цей твір як крик душі індіанського народу і торжество білої людини.
Тему місіонерства порушено в оповіданні «Бог його батьків». Скільки було вбито людей, скільки крові було пролито через те, що один бог нібито краще за інших.
До циклу «Діти Морозу» увійшли оповідання «Закон життя», «Брехун Нам-Бок», «Білошкіра Лі Ван» та інші. Тут зображено людину наодинці з собою. Вона має можливість випробувати себе в нелегкій боротьбі з обставинами, що загрожують самому її існуванню. Північ стає найсуворішим у житті випробуванням можливостей, закладених у людині.
Син Вовка читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Син Вовка без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Багато людей цнотливi не тому, що люблять чесноту, а просто з лiнощiв. Той, хто пiддавався хвилевiй спокусi, знае, що це таке. Саме тодi, як Едвiн Бентам важив золотий пiсок на прилавку бару в Розтоцi – подостатком його пiску переходило через той сосновий прилавок! – Грейс Бентам зiйшла з гори й прошмигнула до хатини Клайда Вортона. Вортон не сподiвався ii, але це не мiняло справи. І скiльки нещастя та даремного чекання можна було б уникнути, якби панотець Рубо не побачив ii та не звернув убiк з головноi стежки.
– Дитино моя…
– Стривайте-но, панотче! Я вас поважаю, хоча й не признаюся до вашоi вiри, але не ставайте межи цiею жiнкою i мною!
– Чи ви знаете, що робите?
– Знаю! Хоч би ви були всемогутнiй бог i погрожували кинути мене до вiчного вогню, то й то я не поступився б вам у цьому.
Вортон посадив Грейс на стiльцi й войовниче заступив ii.
– Сiдайте он на тому ослонi й помовчте, – провадив вiн, удаючись до езуiта. – Тепер моя черга. А ваша буде потiм.
Панотець Рубо чемно вклонився й сiв.
– То ти любиш мене, правда? І вивезеш звiдси?
З ii обличчя було видно, що з цим чоловiком iй легко й спокiйно, що вона покладаеться на нього.
– Люба, хiба ж ти не пам’ятаеш, що я тобi казав тодi? Звiсно, я…
– Але як же ти зможеш? А промивати золото?
– Буду я думати про такi дурницii. От, наприклад, передам усю справу панотцевi Рубо. Довiрю йому здати мiй пiсок до компанii.
– Лишень подумати! Я вже нiколи не побачу його.
– То й слава богу!
– Але поiхати… Ох, Клайде, я не можу! Не можу!
– От тобi й маеш! Звiсно, можеш. Здайся на мене. Ось тiльки зберемо деякi речi та й рушимо, i…
– А як вiн прийде сюди?
– Я потрощу йому всi…
– Нi, нi! Не треба битися, Клайде! Обiцяй менi.
– Гаразд! То я лише скажу хлопцям прогнати його з дiлянки. Вони бачили, як вiн поводився з тобою, та й самi не дуже люблять його.
– Ой нi, не треба! Не роби йому боляче.
– А що ж? Спокiйно дивитися, як вiн забере тебе в мене на очах?
– Нi-i, – стиха мовила вона, нiжно гладячи його руку.
– Ну, то дай менi самому впоратися з ним i нi про що не турбуйся. Будь певна, я його не покалiчу. Вiн страх як клопотався, болiло тебе чи нi! Ми не заiжджатимемо до Доусона. Я перекажу, щоб двое хлопцiв налагодили човна й вiдвели до Юкону. А ми перейдемо через перевал i спустимося рiчкою Індiяною iм назустрiч.











