Нарцис і Ґольдмунд

Ось що я тобi скажу: наша дружба взагалi не мае жодноi iншоi мети i жодного iншого сенсу, окрiм як показати тобi, як кардинально ми вiдрiзняемося один вiд одного!

Гольдмунд стояв спантеличений. Нарцис говорив з таким виглядом i таким тоном, якому не можна було заперечувати. Вiн мовчав. Але чому Нарцис каже таке? Чому Нарцисова негласна обiтниця мае бути святiшою, нiж його? Вiн його взагалi не сприймае серйозно, бачить у ньому просто дитину? Сум’яття й печалi цiеi дивноi дружби почалися спочатку.

Нарцис бiльше не сумнiвався в природi таемницi Гольдмунда. За цим стояла Єва, праматiр. Але як могло статися, що в такому красивому й здоровому, такому квiтучому юнаковi пробудження статевого потягу наштовхнулося на таку запеклу ворожiсть? Мабуть, тут не обiйшлося без демона, таемного ворога, якому вдалося зсередини розколоти цю чудову людину i розсварити з ii основними iнстинктами. Отже, демона треба було знайти, вигнати, зробити видимим, тодi його можна перемогти.

Тим часом товаришi дедалi бiльше уникали Гольдмунда, вiдмовлялися вiд нього, та ще бiльше вони вiдчували, що вiн вiдмовився вiд них i певною мiрою зрадив. Нiкому не подобалася його дружба з Нарцисом. Злi знеславили ii протиприродною, в першу чергу тi, хто самi були закоханi в одного з двох юнакiв. Але й iншi, переконанi, що тут немае нiчого порочного, хитали головами. Нiхто не бажав, щоб цi двое були разом; цей союз, здавалося, вiддiляв iх, як зарозумiлих аристократiв, вiд iнших, що були для них недостатньо хорошими; це було не по-товариськи, це було не по-монастирськи, це було не по-християнськи.

Абатовi Данiелю доводилося чимало чути про цих двох – плiтки, звинувачення, наклепи. За понад сорок рокiв життя в монастирi вiн був свiдком багатьох iсторiй юнацькоi дружби, вони були частиною образу монастиря, його милим доповненням, часом радiсним, часом небезпечним. Вiн тримався осторонь, пильно стежив, не втручаючись.

Дружба такоi сили i винятковостi була рiдкiстю, без сумнiву, вона була небезпечною; та оскiльки вiн жодноi митi не сумнiвався в ii чистотi, то залишив цю справу на самоплив. Якби Нарцис не був на особливому положеннi серед учнiв i вчителiв, настоятель, не зволiкаючи, вжив би певних заходiв, щоб iх роз’еднати. Це було недобре, що Гольдмунд уникав товаришiв i тiльки зi старшим, з учителем, пiдтримував близькi стосунки.