Диктатор

Вона замiжня, мае двох дiтей. За iронiею долi, вона народилася у Нью-Йорку, у сiм’i радянських дипломатiв. Їi дiвоче прiзвище Мазепа. Вона бiльше украiнка, анiж росiянка. Можливо, украiнськi гени i штовхають ii у напрямку боротьби за правду i справедливiсть. Теми, якi вона висвiтлюе у своiх матерiалах, – вкрай небезпечнi та неприемнi для можновладцiв Росiйськоi Федерацii. Цi теми болять владi, бо показують iстинну ii сутнiсть.

Вiн заходить у вагон метро. Стае бiля дверей i опираеться лобом об холодне скло. Шевцов намагаеться зрозумiти, чи слiдкують за ним, чи нi.

Тому i ходить вулицями Москви, пiрнае у метро, робить пересадки, iде то у напрямку центру, то вертаеться до спальних районiв. Вiн нiяк не може усвiдомити, що вчорашнiй день – це не сон, не мiраж, не п’яна байка про невiдомих йому людей, а саме його буття, те, що трапилося з ним, у режимi реального часу, на очах у iнших людей. І це бентежить Шевцова, який востанне змiнюе свiй маршрут i приймае рiшення все ж таки дiстатися лiкарнi ФСБ, аби провiдати Погодiна.

«Жигулi» звертають на Лiсну i iдуть до будинку № 8. Жiнку «ведуть» вже близько трьох годин, але вона не помiчае стеження. Авто зупиняеться, вона дiстае своi пакунки i йде до пiд’iзду. Там на неi вже чекае вбивця.

Шевцов вiдчиняе дверi лiкарнi й опиняеться в атмосферi медичних запахiв та похоронноi тишi. Вiн показуе свое посвiдчення спiвробiтника ФСБ i без перешкод проходить на третiй поверх, де знаходиться палата Погодiна. Бiля палати стоiть охорона.

– До нього не можна, – каже охоронець i робить крок уперед.

Олег розумiе, що не варто сперечатися з охороною, а тому вiдходить убiк i сiдае на диван у коридорi. Вiн готовий чекати. Хоча б цiлу вiчнiсть. Чому? Тому що, окрiм Погодiна, у цьому свiтi у нього бiльше нiкого нема.

Жiнка заходить у пiд’iзд. Вона йде до лiфта. Чотири пострiли не роблять галасу, адже пiстолет Макарова, з якого стрiляе вбивця, мае глушник. Одна куля в серце i три у голову. Убивця дивиться на свою жертву, що лежить на холоднiй пiдлозi пiд’iзду, пересвiдчуеться, що вона мертва, та йде собi геть.

В той день уся Росiя святкуе день народження свого президента. А увесь свiт дiзнаеться про вбивство журналiстки Анни Полiтковськоi[21 - Анна Полiтковська (1958–2006) – росiйська журналiстка опозицiйних до дiючоi в РФ влади поглядiв. Вбита у пiд’iздi власного будинку 7 жовтня 2006 року.].

Врештi-решт Шевцов потрапляе до Погодiна тiльки на ранок. Вiн уже знае про смерть Полiтковськоi.