Диктатор

Вiн не знав, хто був його спiврозмовником, яку групу впливу чи органiзацiю вiн представляв, його можливостей та здатностi впливати на рiшення в краiнi. Микола Сергiйович Кутнiй уклав договiр про роботу з людиною, яку абсолютно не знав. І чим далi вiн iшов вiд офiсу, де вiдбувалася зустрiч, тим чiткiше усвiдомлював, що щойно продався одному з дияволiв, якi мають своi плани на Украiну.

– Що ж, – сказав собi Кутнiй. – Не ми обираемо наших дияволiв. Вони самi обирають нас.

День за днем травень утiкав вiд людей.

Мчав вулицями мiст i автошляхами краiни, летiв понад морем, гомонiв зеленим листям садiв i паркiв i дарував тепло, аби закiнчитися, промайнути, коли вже грудень забиратиме сонце своiми хуртовинами, а пiсля, вже знову по веснi, – березень промайне проливними дощами, за якими десь вже аж наприкiнцi квiтня, знову вигляне воно – вiчне й неповторне сонце.

З висоти вiкон, що замiняли стiну, Кутнiй дивився на центр Киева. Мiсто було заклопотаним. Затори, люди, рiзнi звуки, лайка, злiсть i ненависть одне до одного, готовнiсть захищати тiльки свое, до самiсiнького кiнця, незважаючи нi на що.

Анi Майдан, нi смертi Небесноi сотнi, нi загроза росiйськоi агресii – нiщо не мiняло украiнцiв. І надалi кожен з них вперто залишався самим собою – хто iдеалiстом, хто цинiком, хто бовдуром, а хто хитрим хапугою.

Другий мiсяць поспiль Кутнiй працював на генерала. І те, що вiн побачив, уразило Миколу Сергiйовича. Ситуативний аналiтичний Центр, який працюе на невiдомого ще Кутньому замовника, був дiйсно потужною структурою.

Взагалi, юридично Центру як аналiтично-дослiдноi структури не iснувало. Його спiвробiтники числилися хто де. Але жодного нарiкання, тому що розцiнки на розум у тому Центрi були досить поважнi. І саме цей фактор визначав навеснi 2014 року абсолютно все.

Та й колектив пiдiбрався – ще той. Кожен зi своею старою iсторiею, своею таемницею, амбiцiями та планами. Вони були рiзнi, хтось десь ранiше перетинався, когось Кутнiй бачив уперше. Але усi мали ясний розум i певнi неординарнi здiбностi.

Математики, аналiтики, полiтологи, економiсти, фiнансисти, соцiологи, психологи, офiцери спецслужб, два колишнiх вiйськових журналiста, айтiшники i група силового блоку. Рiзнi люди, рiзнi долi, але усi вони мали працювати над рекомендацiями й прогнозами, на основi яких хтось невiдомий для них усiх приймав рiшення.

Центр був «фабрикою думки», чиi прогнози цiнувалися у певних полiтичних та фiнансово-промислових колах Киева, Вашингтона i Брюсселя.