Маленькі чоловіки

Щоб не зробити його одним iз тих раннiх у розвитку дiтей, якi вражають та радують дорослих короткий час, а потiм одразу пасують перед реальним свiтом, рiднi вирiшили квiтку-Демi пересадити в Пламфiлд. Вiн тут так швидко прижився, що мама Мег, батько Джон та дiдусь Марч визнали, що вчинили правильно. Перебування в хлоп’ячому колективi додало йому практичностi в дiях, розбудило дух i здуло ту нiжну павутину, яку вiн так любив снувати у своему маленькому мозку.

Щоправда, вiн дещо шокував матiр, коли, приiхавши на вiкенд, уже з порога голосно гаркнув: «Хай йому грець», бо не притримав вхiднi дверi, якi щосили грюкнули, а потiм одразу зажадав високих чобiт з товстими пiдборами, «щоб ходити, як тато».

Але Джон тiльки посмiявся з його вибухових зауважень, i врештi дiстав чоботи, задоволено сказавши:

– З ним усе добре, тож хай забавляеться. Я хочу, щоб мiй син був мужнiм хлопчиком, i ця тимчасова шорсткiсть не зашкодить йому. Ми потихеньку шлiфуватимемо його поведiнку, а вiн пiдбиратиме наше виховання, як голуби пiдбирають горох.

Тож не заважайте йому й не пiдганяйте.

Сестра-близнючка Демi – чарiвна Дейзi росла веселою чуйною дiвчинкою. Як i мати, любила займатися домашнiми справами, а ще прекрасно виховувала своiх численних ляльок. Вона не розлучалася зi своiм робочим кошиком i шила так добре, що Демi частенько показував новим знайомим свiй носовичок, щоб похвалитися ii роботою. Дiвчинка не обдiляла увагою i маленьку сестричку Джозi, якiй пошила фланелеву спiдничку.

Дейзi дуже любила поратися в буфетi й розставляти столовi прибори. Щоранку вона вирушала зi щiткою до вiтальнi, чистила крiсла й повсюди витирала пил. Демi жартував щодо цього та водночас був дуже задоволений, що сестричка i його речi тримае в порядку, а також допомагае йому з уроками: в навчаннi вони йшли рiвно, i навiть не думали про суперництво.

Любов мiж ними була такою глибокою й щирою, що нiхто з хлопцiв не наважувався кепкувати з Демi. А якщо раптом такий смiливець знаходився, то Демi викликав його на бiй i зазвичай успiшно розправлявся з кривдником.

Вiн справдi не розумiв, чому хлопчики соромляться говорити прямо, що люблять своiх сестер.

Дейзi так само захоплювалася братом, вважала його найкращим у свiтi. Їi ранок починався з того, що вона пiдходила до його дверей i говорила ласкаво, як мама: «Прокидайся, мiй милий, скоро вже задзвонять до снiданку. Ось тобi чистий комiрець».

Роба переповнювала енергiя.