Дао де цзин

Ось чому премудра людина, керуючи людьми,

Спустошуе iхнi голови

І наповнюе iхнi животи,

Послаблюе iхнi прагнення

І змiцнюе iхнi кiстки.

Вона завжди робить так, що у людей немае нi знань, нi бажань,

А знавцi не наважуються щось зробити.

Дiй недiею – i в усьому буде лад.

IV

Шлях – порожнеча, що все в собi вмiщуе,

Користуйся нею – i вона буцiмто не переповнюеться.

О, глибочiнь! Предок десяти тисяч речей!

Тупить своi гострi краi,

Розв’язуе своi вузли,

Гамуе свое свiтiння,

Уподiбнюеться своему праху.

Невловиме! Воно неначе iснуе вiчно.

Я не вiдаю, чие воно дитя.

Здаеться, воно передуе Верховному Владицi!

V

Небо i Земля не мають людяностi,

Для них вся тьма речей – що солом’янi собаки.

Премудра людина не мае людяностi,

Для неi всi люди – що солом’янi собаки.

Простiр мiж Небом i Землею

Подiбний до ковальських мiхiв:

Пусте, а не можна його усунути,

Натисни на нього – i з нього вийде ще бiльше.

Хто збирае знання, той скоро стомиться,

То чи не краще триматися серединностi?

VI

Дух, що хилиться додолу, не вмирае;

Це зветься Сокровенною Матiр’ю.

Брама Сокровенноi Матерi

Називаеться коренем Неба та Землi.

В’еться i в’еться, такий мiнливий!

Користь його вичерпати неможливо.

VII

Небо вiчне, Земля незнищенна.

Небо i Земля вiчнi та незнищеннi завдяки тому, що не iснують

для себе.

Ось чому вони можуть бути вiчними та незнищенними.

Тому премудра людина ставить себе позаду,

а опиняеться попереду;

Не думае про себе – i себе зберiгае.

Не бажае нiчого для себе –

Чи не тому може розраховувати на все свое?

VIII

Вище благо, як вода:

Вода приносить благо всiй пiтьмi речей i нi з чим не бореться.

Збираеться в мiсцях, яких люди уникають,

Ось чому вона близька до Шляху.

Для життя благотворна земля;

Для серця благотворна глибина;

У спiлкуваннi благотворна доброта;

У промовах благотворна довiра;

У правлiннi благотворна смиреннiсть;

У дiяннях благотворне вмiння;

У рухах благотворний сам час.

Лише там, де немае суперництва, не буде i збиткiв.

IX

Чим утримувати наповнене до краiв,

Краще вчасно зупинитися.

Хто намагаеться нагострити гострiше,

Не збереже досягнутого надовго.

Коли золото й яшма заповнили покоi,

Нiкому не пiд силу iх зберегти.

Той, хто хизуеться багатством i знатнiстю,

Сам накличе на себе бiду.