Мандрівки близькі і далекі

Нинi я повнiстю згоден з нею, а тодi був ображений – як же це так: були у нас Хвильовий i Довженко, е в нас Гончар i Первомайський, зрештою – Рильський i Тичина! Одне слово, я посварився в листi з панею Горбач, не усвiдомивши того, що вiдвiювати в украiнськiй лiтературi зерно вiд полови може тiльки украiнець, а чужинець тим займатися не хоче. То яким чином дiзнаеться зовнiшнiй свiт про нас i про нашу вiчну боротьбу за незалежнiсть, коли ми не зумiли прокласти або хоч розчистити единий канал, який мiг би нас еднати iз свiтом, – лiтературний, адже дипломатичних, полiтичних, державних iнститутiв у нас не було.

Звiсно, мала рацiю Галя, ми потiм дiйшли порозумiння в листах i безпосереднiх розмовах; пiд час гарячих дискусiй з Галею в мене засiялася думка про властивий винятково для Украiни нерозривний зв’язок лiтератури й держави. Цi думки я розвиваю нинi, читаючи студентам Львiвського унiверситету спецкурс, який так i називаеться: «Лiтература i держава». Допомагаю студентам збагнути, в якому матерiалi зросла украiнська державницька iдея, – в лiтературному, починаючи з вiршiв Івана Мазепи…

Знаю, що Галя Горбач писала подiбнi листи не тiльки менi.

Вона та й iншi дiаспорнi лiтератори немало спричинилися до того, що в серединi шiстдесятих рокiв вибухнув в Украiнi революцiйний лiтературний рух – свiт нас почув.

За десять рокiв пiсля фестивалю, коли я вже опублiкував декiлька книжок, щасливо спрацювало наше московське знайомство з Михайлом Козаком.

Вiн прислав менi запрошення, i я поiхав до Польщi – на зустрiчi з украiнцями в свiтлицях Украiнського суспiльно-культурного това- риства.

Побував у багатьох мiстах, тiшився переповненими залами: я був чи не першим гостем з Украiни в розпорошених по всiй Польщi украiнцiв пiсля операцii «Вiсла»; в Щецiнi, Ольштинi i Гданську зустрiчався теж i з польською iнтелiгенцiею. Я iз задоволенням спостерiгав, як почали просвiчуватися першi проблиски порозумiння мiж поляками й украiнцями: найповажнiшi представники польськоi культури i науки готовi були забути старi нашi незгоди й обопiльнi кривди.

За час цiеi подорожi моiми друзями стали письменник Єжи Єнджеевич – автор знаменитого роману про Тараса Шевченка «Ночi украiнськi», iсторик Збiгнев Вуйцик, який щойно видав iсторичне дослiдження з реалiстичним баченням польсько-украiнських взаемин «Дике поле в огнi», та вiдомий перекладач з украiнськоi мови Едвард Бурий.