Мандрівки близькі і далекі

Не гуманiзм перемiг, а звiрство: ось московський розбiйник на честь ювiлею «Великоi перемоги» даруе свiтовi спалену землю маленького героiчного народу, на якiй зяе руiнами i згарищами, подiбно до Сталiнграда або Дрездена, столиця Чеченii, й серед десяткiв зруйнованих сiл злизаний напалмом аул Самашки, в якому головорiзи виривали дiтей з рук матерiв i жбурляли живими у вогонь.

І, як апофеоз цинiзму, заяскравiла печальна сльоза на щоцi в Єльцина, пролита в березнi 1995 року над тисовою труною журналiста Влада Лiстьева, – а де ж вашi сльози, пане президенте, за тисячами росiйських солдатiв, похованих без трун? І, як апофеоз цинiзму, звучить нинi святкова промова Бориса Миколайовича, в якiй вiн закликае свiт не допустити до повторення фашизму – щоб нiколи не знала планета нових Лiдiце i Хатиней.

Джохар Дудаев назвав новiтнiй вияв росiйського фашизму «росизмом» – притаманним тiльки Росii явищем, яке проявилося в Афганiстанi, Абхазii, Таджикистанi, Чеченii, а народилося в тридцятих роках пiд час штучного голодомору в Украiнi й на Кубанi.

Сьогоднi росiйський фашист вiдзначае свою перемогу над фашизмом нiмецьким кривавою оргiею в Чеченii. Втрете знищуе москаль непокiрну Ічкерiю з тiею лише рiзницею, що ранiше, як засвiдчили очевидцi, «аулы были взяты штыками и разрушены до основания», а тепер iх змiтають з лиця землi установками «град»; що ранiше «взятых в плен горцев в пылу ожесточения сбрасывали со скалы», а нинi скидають з вертольотiв; що ранiше депортували весь чеченський народ в Казахстан, а тепер знищують на мiсцi.

Фашист святкуе перемогу по-фашистськи, бо iнакше не вмiе, – в нього немае моралi саме тому, що перемiг… Ось на наших очах вiдродився нiмецький народ, нiби нiколи й не косила його брунатна чума, зате переможець увiбрав у себе всю жорстокiсть звитяженого i звитяжця: полюбуйтеся, панове президенти, гостi Єльцина, як глибоко вросло звiрство в органiзм його народу: парад перемоги над фашизмом вiдбуваеться на руiнах Грозного! Чуете, там до «героiв» чеченського розбою промовляе генерал Єгоров, вiн переконуе вбивць i грабiжникiв, що вони принесли кавказцям мир, вiн обiцяе надалi вести вiйну гуманнiшими засобами (це як: не живих, а мертвих дiтей кидатимуть у вогонь?) i вручае учасникам ганебноi вiйни ордени за доблесть у Самашках.