Мандрівки близькі і далекі

Ми з дружиною вiдвiдали Болгарiю, потiм подалися в круiз по Середземному морi й Атлантицi, досягаючи екватора; в цих поiздках я вчився дивитися на свiт, як той в’язень, що вийшов з темницi й поволi звикае до свiтла; то вже пiзнiше подамся дорогами, якi дадуть менi матерiал для творчостi.

Першою такою мандрiвкою була поiздка на Кубу.

На початку шiстдесятих Куба стала дуже модною: кожен прагнув побачити на Захiднiй пiвкулi землю, названу Островом Свободи. Мало хто тодi мiг або хотiв збагнути фальш, закладений у цiй назвi, – люди начебто намагалися забути непохитну iстину: кожна революцiя починаеться з романтики, а закiнчуеться гiльйотиною.

Але свiт насправдi був вражений: молодi кубинськi патрiоти на чолi з двометровим бородатим красенем Фiделем Кастро взяли штурмом казарми Монкадо й змели з острова режим Батiсти. Сполученi Штати Америки, радi позбутися скорумпованого уряду на Кубi, мовчки спостерiгали за революцiею й були врештi шокованi, коли Фiдель проголосив будiвництво соцiалiзму на островi.

Велика советська держава вмить стала союзницею маленькоi Куби; Микита Хрущов увiрував, що йому вдасться зробити те, чого не зумiв досягти Ленiн: встановити комунiстичний режим у всьому свiтi.

Проте iсторiя розпорядилася iнакше: пiсля вiдомоi карибськоi кризи, коли свiт з секунди на секунду чекав ядерного катаклiзму, Куба залишилася iзольованим на Захiднiй пiвкулi маленьким комунiстичним заповiдником, утриманкою Советського Союзу, який щорiчно платив за ii iснування в соцiалiстичному режимi вiсiм мiльярдiв карбованцiв.

Нинi Куба голодуе, бо Советського Союзу вже нема, проте очманiлий вiд революцiйних гасел плебс i далi славить великого кормчого Карибськоi затоки, який з розрекламованого героя став звичайним тираном. Фiделя Кастро настигае сьогоднi сiмдесятка, й нове демократичне поколiння Куби терпеливо чекае смертi колись легендарного команданте, пiсля якоi комунiстичний режим на «Островi Свободи» сам собою розпадеться, як це сталося у всьому соцiалiстичному таборi.

Але на початку шiстдесятих… Тодi ми захоплювалися Кубою й бажали перемоги кубинським революцiонерам, забуваючи, що соцiалiзм усюди однаковий i результати його перемог нам добре вiдомi. Одне слово, революцiйна романтика полонила багатьох, i мене в тому числi: люто ненавидячи советських перестарiлих вождiв, я щиро вiрив, що Фiдель – такий молодий i мужнiй – зумiе побудувати людяне суспiльство, незважаючи на те, яку воно носитиме назву.