Подорожі Лікаря Дуліттлa. Запалення вогню

– Лiкарю, – загорлав вiн, бiжучи до Джона Дулiттла, з носом геть вимазаним чорною грязюкою – ця плита внизу спираеться всього-на-всього на шар м’якого грунту. Там копати нiчого робити. Я гадаю, що печера за плитою просто розташована зависоко, аби iндiанцi могли руками докопатися до землi, бо iнакше вони б уже давно могли б прорити собi хiд на волю. Якби нам тiльки вдалося прибрати земляну основу з-пiд плити, вона б могла трошки з’iхати вниз. І тодi, можливо, iндiанцi зумiли б вилiзти через верх.

Лiкар поспiшив оглянути мiсце, де копав Джип.

– Так, справдi, – сказав вiн, – плита стоiть настiльки прямовисно, що якщо в нас вийде прибрати грунт з-пiд цього переднього краю, то вона могла б упасти прямо вниз у цьому напрямковi. Це варто спробувати. Нумо всi до роботи, хутчiй!

У нас не було iнструментiв, окрiм палиць i уламкiв каменю, якi ми могли знайти навколо. Мабуть, зi сторони ми виглядали досить дивно: уся команда, присiвши навпочiпки, гребла i рила землю пiд плитою, як шiсть борсукiв, вишикуваних у рядок.

Десь приблизно через годину, протягом якоi, попри холод, пiт бризкав iз наших лобiв на всi боки, Лiкар застерiг:

– Будьте готовi вiдскочити з-пiд неi, геть з ii шляху, як тiльки помiтите, що вона починае рухатися. Якщо ця плита впаде на когось, то розчавить його тонше, нiж млинець.

Раптом ми почули скрипучий, скреготливий звук.

– Обережно! – заволав Джон Дулiттл. – Вона зрушила! Розбiгайтеся!

Ми кинулися на обидва боки навтьоки вiд смертi. Величезна скеля повiльно з’iхала вниз десь на фут в ту канавку, яку ми пiд нею викопали.

На секунду я вiдчув розчарування, бо виглядало все це так само безнадiйно, як i ранiше, – нiяких ознак входу в печеру над плитою не з’явилося. Але коли я поглянув угору, то побачив, що верх плити дуже помалу вiдходить вiд схилу гори. Ми вивели ii з рiвноваги. В мiру того, як вона вiддiлялася вiд поверхнi гори, з-позад неi почали долинати голоси людей, якi щось радiсно кричали незрозумiлою мовою. Швидше й швидше верх почав перехилятися вперед, а потiм униз. З громовим гуркотом, який струсонув увесь гiрський хребет, плита гепнулася вниз на землю й розкололася надвое.

Як я можу описати вам цю першу зустрiч двох найбiльших натуралiстiв, яких коли-небудь бачив свiт, Довга Стрiла, син Золотоi Стрiли, та Джон Дулiттл, Доктор Медицини з Паддлбi-на-Болотi? Ця сцена й нинi стоiть у мене перед очима, виразна й чiтка в кожнiй своiй деталi, попри те, що все це вiдбувалося багато-багато рокiв тому.