Сторінка з книги

Глузують, лають, загрожують… Та проти всiх стае вона одиноко.

Ось вона вже знову в того вояка Бодрикура, що спочатку й бачити ii не хоче. Та ж, коли Жанна починае говорити кров’ю свого серця, не витримуе грубий вояк. Сталева воля й непохитна вiра хуторянськоi пастушки, ii пляни й обрахунки – все це таке дивовижне, але такоi неймовiрноi сили, що може статися чудо!

І те чудо, яких мало знае iсторiя, сталось.

Було ж воно, власне, не в тiм, що молоде й неосвiчене дiвча перейшло без перешкод краiною, вщерть заповненою ворожим вояцтвом та бандитами.

А було чудом, що й той король, i всi вояки вiддали в ii руки свою й цiлого краю долю. Було чудом, що ii рука, котра нi ранiш не тримала зброi, нi в походах не брала ii, а несла лиш вишиваний прапорець-орифламу, – показувала напрям, куди йти, щоб досягти перемоги. І перемога йшла за нею.

Та ж перед Жанною не було перепон. Вона бере мiсто за мiстом, розгромлюе найстрашнiйше за тих часiв вiйсько англiйське, вибивае найвидатнiщих генералiв, коротко: перемагае все й доходить до повного здiйснення своеi мети:

Вратовуе Францiю.

Що ж, зрештою, е Жанна д’Арк? Феномен, генiй? Свята, чудотворець?.. Не знаемо напевно. Можливо, – але, як це довести? Ми ж знаемо тiльки один незаперечний i ясний факт: Жанна зумiла всецiло скупчити свiй дух на однiй думцi, на одному стремлiннi, на одному бажаннi. Ми знаемо також, що iй вистачило волi, щоб, без огляду на перешкоди, зовнiшнi й внутрiшнi, без огляду на волю iнших, зробити те, що вона порiшила.

– «Вiрою можна рухати гори».

І тому, i – власне – тiльки тому, перед ii тремтячим прапорцем падало все i рухались гори…

Та ж i на побiдному шляху Орлеанськоi Дiвчини стало щось, чого не змогла подолати й вона. А може… може вона вже так палко й не хотiла боротись з пiдлотою «самоотвержених» яничарiв та рабiв, котрi пiшли проти неi особисто, щоб прислужитись своiм панам.

Тому то Жанну беруть в полон «своi ж» – бургундцi, закидають до страшноi «круглоi вежi», де вона, говорючи словами iсторика, «переживае агонiю, борючись вiд всяких найганебнiших насильств». Вона, однак, бачить, що ii особисту справу програно, бо ж купувати волю й життя за зраду своiй iдеi, як це iй пропонують, вона собi не дозволить. «Цидула» вертае з «круглоi вежi» непiдписана – на майданi виростае костир для «вiдьми».

Жанну спалили.