Сторінка з книги

Европейським лицарям особливо сподобалися схiднi сап’яновi черевики з довжелезними гострими передами («дзьобами»), дуже загнутими догори, та високi чоботи з м’якими халявами, що iх Персiя та Мiдiя вживали ще за Камбiзових та Кiрових часiв (з IV в. перед Христом). Цi ж лицарi привезли своiм «дамам» схiднi легенькi черевички на високих закаблуках без задкiв. Такi черевички, званi з iталiйська «цокколi», особливо припали до вподоби венецiянкам. Ще й нинi по тихих венецiянських вулицях, де не торготять вози та не гучать жаднi авта та мотори, чути своерiдне цокотiння цих кокетних, немов би завжди жартовливих i радiсно-задеркуватих, черевичкiв.

Пiзнiше вивезенi зi Сходу загнутi переди черевикiв набули в Европi потворних форм: iх «носик» усе виростав та виростав, аж став на пiвметра або майже на метр довгий. Видима рiч, що така «краса» перешкоджала при ходi. Тому цi переди почали прикрiплювати срiбними або золотими ланцюжками аж до колiн. Це не було так погано, одначе викликало в декого з сучасникiв таке «моральне згiршення», що часто й з церковних проповiдниць лунали обуренi слова духовенства проти цiеi «дiявольськоi моди».

Бо такий уже в свiтi неминучий порядок: мода, повiльно розвиваючись, доходить до потворних форм, якi викликають обурення побожних, що вважають ii за дiявольську спокусу…

Так було i з жiночими «цокколями»: вони виродилися у пантофлi з потворно високими пiдп’ятками, котрi примiщувало аж на серединi пiдошви, щоб нiжка модницi видавалася особливо маленькою.

На таких черевиках-дибках, що калiчили ногу, жiнка не могла й ходити. При виходi на прогульку чи взагалi на вулицю, пишна венецiянська дама мусила спiратися на свою «дуеню», або служницю, щоб не впасти. Але ж… терпiла, як терпiли тисячi лiт всiм вiдоме мучительське взуття китайськi жiнки нищих кругiв. Бо недурно французи, що вигадують найбiльше жiночих мод, вигадали й приказку: «Щоб бути гарною, треба терпiти»…

Еспанцям, що завжди кохалися в штивних, твердих лiнiях одягу, котрий додае гордовитого вигляду людинi, – особливо подобалися черевики вузького, видовженого взiрця, а чоловiкам – чоботи з такими широченними халявами («розтрубами»), що буквально заважали в ходi.

Ця мода, особливо, коли вона вже дiйшла до крайнiх меж, найдужче перешкоджала людям вiйськовим. Тому то нiмецьким воякам-ляндскнехтам спало на думку поробити в тогочасних чоботах такi прорiзи – «вiкна», якi були в них i на рiжних мiсцях одягу (на лiктях, колiнах i т. д.).