Нічний молочник

У гаманцi, крiм дрiбних купюр, лежала повiстка до суду. Вусань-вантажник уважно вивчив ii, i на його обличчi заграла хитра посмiшка. Вiн поклав гаманець на мiсце, залишивши повiстку собi. Далi вийняв iще одну ампулу, розкрив ii й вилив каламутну рiдину просто до рота велосипедистовi. Той захрипiв, розплющив повiки.

– Ти диви, дихае! Ну нiчого, адреска його в нас уже е, – Боря показав Дiмi повiстку. – Я до нього завтра зайду, скажу, що знайшов ii на вулицi.

Заразом гляну, як йому пiсля сьогоднiшнього ДТП!

– От голова! Вiдразу й не скажеш! – Дiма подумки здивувався винахiдливостi вантажника.

Невдовзi Боря i Женя винесли велосипедиста надвiр i посадили його на землю, прихиливши спиною до сусiдського паркана. Поряд кинули його велосипед. І поiхали геть, пообiцявши повернутися наступного вечора.

Дiма зачинив гараж. На душi було тривожно й сумно. Згадав про Мурика й вирiшив перевiрити, як вiн там.

На снiгу лежало нерухоме тiло кота.

Дiма нахилився, взяв Мурика на руки i впевнився, що той мертвий. Поклав його назад на снiг. Захотiлося пiти й помити руки з милом. І раптом збагнув, якою загрозою для його сiмейного життя е смерть Мурика. Валя ж цього сiрого кота обожнювала. Розмовляла з Муриком бiльше й частiше, нiж з ним, зi своiм чоловiком. Що буде, коли вона дiзнаеться, що кота бiльше немае?!

Дiма злякався. Знайшов у гаражi мiшок з-пiд картоплi.

Поклав до нього здохлого кота й рушив нервовою швидкою ходою по вулицi, роздумуючи, куди б ту падлину викинути, щоб нiхто не знайшов. Хвилин за п’ятнадцять зупинився перед попелищем старого будинку, який згорiв кiлька рокiв тому. Сюди, щоправда, прибiгали хлопчиська гратися, але дорослих те закинуте подвiр’я не цiкавило. До того ж i колодязь у дворi е.

Дiма роззирнувся i, не помiтивши нiкого на вулицi, шмигнув у подвiр’я згорiлого будинку.

Глянув у криницю, а там уже й води не видно, саме смiття, але до верху ще метри зо три.

– Ну, прощавай, Мурло! – мовив Дiма й кинув униз мiшок з котом.

– Ти Мурика не бачив? – спитала Валя, тiльки-но вiн повернувся додому.

– Нi, не бачив, – Дiма хитнув головою на ходу.

7

Киiвська область. Макарiвський район

Село Липiвка. Вечiр

За вiкном сипав снiг.