Нічний молочник

Раптовi пориви вiтру iнодi пiдхоплювали його й кидали вгору, тому вiн перелiтав через дах одноповерхового будинку й падав уже з iншого боку, за вiкном кiмнатки, в якiй спали Ірина й тримiсячна Ярослава, яку бабуся, що лишалася з нею на весь день, нiжно кликала Ясею i та само нiжно вмовляла пити бiльше молочноi сумiшi «Малюк», щоб якнайшвидше вирости, сказати свое перше слово й зробити перший крок.

– Ясечко! Ну, ще трiшки! – благала немовля бабуся Шура, пiдносячи пляшечку з сумiшшю соскою Ясi до ротика.

Але дитина вперто вiдштовхувала пляшечку ручкою вбiк, при цьому не вiдводячи очей-намистинок вiд телевiзора, який показував чергову серiю «Бандитського Петербурга».

– Ну? Що я твоiй мамi скажу? – хитала головою лiтня жiнка. – Вона он у мiстi грошi для тебе заробляе, а ти?

Поки героi серiалу стрiляли одне в одного, у дверi будинку подзвонили. Але бабуся Шура не почула. Щойно коли стрiлянина припинилася, вона скочила, посадила Ясю на кушетку, а сама поквапилася до дверей.

– О! Повернулася! – зрадiла вона доньцi.

Іра опустила на пiдлогу важку господарську торбу. Зняла з голови хустину.

– Йди до кухнi, поужинай, там куриця на плитi! – подомашньому спокiйно сказала iй мама й повернулася до своеi кiмнати, не помiтивши заплаканих очей доньки.

На кухнi Іра виклала з торби продукти. Ковбасу й оселедець поклала до холодильника, консерви – до шафки бiля мийки. Всiлася за стiл, закрила обличчя долонями й заплакала тихо-тихо, майже не схлипуючи.

Жахлива порожнеча всерединi неi самоi лякала ii. А можливо, то була лише втома, яку не могли компенсувати нi короткий сон, нi пюре з куркою на плитi.

Щоранку вона з грудьми, переповненими материнським молоком, поспiшала до Киева, де в маленькому кабiнетi жiнка у бiлому халатi з незрушним обличчям зцiджувала усе молоко з грудей за допомогою маленького насосика до лiтровоi банки, а далi вiдсилала ii до кухнi, де нянечка закладу, загалом добра старенька, накладала iй повну миску вiвсянки й стежила, щоб Ірина з’iла все до крихти.

Інодi разом з Іриною за столик сiдали одна чи двi такi самi, як i вона, матерi-годувальницi, i тодi няня рiвномiрно розподiляла свою увагу мiж усiма жiнками. Пiсля кашi належало погуляти двi години Марiiнським парком, що розташовувався через дорогу вiд будинку, де у звичайному, лише доволi великому, помешканнi мiстився той приватний медичний заклад, схожий на молочну кухню, вiрнiше – на ii протилежнiсть.