Нічний молочник

– Чого це я маю по аптеках ходити?

– Справдi, – кивнув Борис, пригладжуючи вуса i уважно дивлячись на Женю. – Займися цим!

– Гаразд, – мить повагавшись, погодився той. – Давайте менi три ампули, i я… пiду, словом.

Дiма видобув з присунутоi до стiни пластиковоi валiзи три ампули. Женя поклав iх до кишенi куртки, кивнув на прощання i вийшов.

Борис i Дiма перезирнулися.

– Вiн що, образився? – спитав Дiма.

Борис мовчки махнув рукою.

– Хлюпни й менi чарочку, – попросив вiн.

Дiма налив.

– Треба було з нами, на трьох, – сказав вiн.

– Я на трьох бiльше не п’ю, – похмуро повiдомив Борис. – Пити на трьох – це друга ознака алкоголiзму.

– А перша?

– Перша? Це пити на самотi…

– Знаеш, менi наплювати, що в цих ампулках – наркотик чи лiки вiд раку. Головне – вигiдно iх продати, —

подiлився пiсля чарки горiлки Борис. – Я б тодi доньку в унiверситет влаштував, на платне навчання. А ти справдi, знайди схожого кота, виваляй його в багнюцi й додому принеси.

Скажи, що вiн по кицьках волочився i на себе не схожий… Вона й заспокоiться. Та й не кота iй треба, а дитину!

– Це наша справа! – став на захист дружини Дiма.

– Певно що ваша, – погодився Борис, пiдводячись iз саморобноi дерев’яноi лавочки. – А валiзочка – наша справа. І краще б ii чимшвидше закiнчити!

10

Киiвська область. Макарiвський район

Село Липiвка

Наступний ранок почався в Ірини на п’ятнадцять хвилин ранiше, нiж зазвичай. Вона перенесла миску з замоченою у фарбу хусткою до бойлерноi.

Далi повiсила ii на мотузку просто над мискою. Хай фарба скрапуе.

Збиралася у хорошому настроi. Встигла випити чаю з холодним сирником i розчинити кип’яченою водою молочну сумiш для Ясi. Тiльки коли надягла пальто, на мить розгубилася: а на голову що? Їi погляд упав на материну вовняну хустку, чорну з червоними трояндами, куплену колись у циган на фастiвському базарi. Мама тодi три такi придбала, отже, двi хустини ще десь лежать.

Ірина пов’язала хустку на голову, взяла торбину i вийшла.

Снiг на порозi заскрипiв пiд ногами.

Маршрутка над’iхала вчасно. Зайнявши свое мiсце, Іра розслабилась i заснула. І замiсть того щоб побачити сон, вона вловила голос, який долинув з незвичноi синюватоi темряви: «Вiр, вiн повернеться! Точно повернеться».

– Хто повернеться? – подумала вона ввi снi.

А голос вiдповiв: «Вiн».

– А хто вiн? – знов перепитала Ірина.