Нічний молочник

Валя повiдомила iм, що Дiма подався на пошуки кота. Чолов’яги були тямовитi, тож, вийшовши з подвiр’я, вiдразу рушили до гаража.

– Слухай, це повний абзац! – збуджено почав Борис, коли вони влаштувалися у зручному заплiччi гаража бiля нагрiвача. – Три днi його вдома не було!

– Кого? – спитав Дiма, у чиiх думках головне мiсце посiдав «зниклий» Мурик.

– Та велосипедиста того! – випалив Борис. – Його дружина в iстерицi билася! Я з тiею повiсткою до нього три днi ходив, лише дружину заспокоював. Казав iй, що вiн, може, ховаеться десь, щоб та повiстка його боком обiйшла.

– Та вiн i так худий був! – пригадав Дiма.

– А став iще худiший, обличчя – суцiльний тобi Бухенвальд, вилицi стирчать. І знаеш, що вiн iй сказав?! Що вiн на велосипедi до Чернiгова iздив, до племiнника!

– А навiщо? – запитав Дiма.

– І я його те саме спитав: навiщо? А той лише плечима знизав!

– Нi-i, – протягнув Женя, який досi сидiв мовчки. – Вiн потiм щось про брак утоми говорив… Казав, що вiдчув зайву бадьорiсть у тiлi, то й вирiшив рвонути кудись подалi…

– Випити хочете?

Борис хитнув головою заперечливо, а Женя радiсно кивнув.

Дiма поставив на табуретку, що правила за столик, тарiлку з квашеними огiрками i наповнив двi чарки. Але перш нiж випити, поскаржився на дружину, що побиваеться за зниклим котом.

– Мине, – заспокоiв його Боря.

– Коли? Я вже не витримую! Удома така атмосфера, нiби в кожнiй кiмнатi по п’ять мерцiв неоплаканих лежить.

– То знайди схожого кота, – на обличчi Бориса вималювався дуже серйозний вираз. – І вдай, нiби це Мурик! Вiн же звичайний, сiрий був! Таких вулицями сотнi бiгають…

– Їй серце пiдкаже, що не той кiт, – засумнiвався вголос Дiма.

– Серце? Та байки то все! Жiнки самi про себе цi казки вигадують, щоб добрiшими здаватися. А самi… – Женя обiрвав сам себе, схопив чарку i нервово перехилив. Потiм хруснув у ротi огiрком.

– Та годi про котiв! – Борис вирiшив змiнити тему розмови.

Його погляд уперся в очi Дiми.

– Якого лiкаря?! Я кота шукаю…

– Зав’язуй зi своiм котом. Пошукай лiкаря. Або аптекаря. Аптекарi на ампулах краще розумiються.

– Ти ось що зроби, – Женя пiдняв вказiвного пальця, щоб привернути до себе увагу. – Вiзьми ампулу й пiди до аптеки. Скажи, що знайшов i не знаеш, що це таке!

– Та це й ти можеш зробити! – вiдповiв на пропозицiю господар гаража.