Нічний молочник

– Так, – видихнув Борис. – Може, вони й знають, що там усерединi… Але коли б щось серйозне, то шукали б гучнiше, з галасом!..

Дiма кивнув. Тепер i йому здалося, що питання начальника було не таким уже й серйозним. Ну, запитав про валiзку. А потiм: «Добре, йди!» Хiба це пошуки?

– Знаеш, – Борис пiдвiв очi на Дiму. – Давай-но я цю валiзку викину бiля аеропорту, пiд огорожею. Поблизу VIP-iвського термiналу. Якщо захочуть шукати, нехай там i шукають.

Думка здалася Дiмi слушною, i вiн вийняв двi чарки та пляшку кропив’яного самогону.

Перехиливши чарку, Дiма запропонував побратимовiкрадiевi просто роздiлити товар на три частини, i хай кожен про свою частину сам турбуеться.

Вантажник мiркував хвилини три.

– Я вже одного разу вдав з себе дурника, – сказав вiн. – Прийшов у Киевi до аптеки на Володимирськiй, ампулу захопив. Попрохав чолов’ягу в халатi глянути, проти чого вона. Сказав, буцiмто лiки вiд раку, на базарi з рук придбав…

– Ну? – зацiкавився Дiма.

– Що ну? – зненацька розсердився Борис.

– Нiчого! Вiн iй горлечко скрутив. Довго принюхувався, на скельце крапнув, глянув на свiтло i знизав плечима. Сказав, що це бiльше схоже на якесь склоподiбне тiло, нiж на лiки вiд раку.

Дiма хмикнув.

– То що, будемо дiлити? – спитав знову.

Борис махнув рукою. Мовляв, хрiн з тобою, згоден.

Дiма вийняв двi торби, газету «Демократична Украiна» розстелив на пiдлозi, i вони роздiлили коробочки з ампулами на трьох. Лишалася одна зайва, i Дiма ii вiддав Борисовi.

– Я в тебе торбу позичу, – сказав Борис.

Виходив вiн з гаража з торбою, в якiй лежали двi долi ампул, його та Женина, i з покоцаною валiзкою. Дiма зачинив за Борисом дверi гаража, а сам залишився усерединi. Його затишний куточок вже прогрiвся вiд розжареноi спiралi, намотаноi на шматок азбестовоi труби. Шкода було Дiмi це тепло марнувати, тож вiн налив собi ще чарку самогону. Випив. Опустив погляд на пiдлогу, де на газетi лежала його частина пачечок з ампулами.

«І що з ними робити?» – подумав вiн. Але голова не хотiла шукати вiдповiдi на це питання. Дiма раптом згадав, що завтра вранцi треба на змiну. А це означае: час поспати. І спатиме вiн цiеi ночi спокiйно й мiцно, бо в його гаражi нема вже чорноi пластиковоi валiзки, й ампул чужих немае, а отже, не будуть його бiльше турбувати вантажники Женя й Борис. А що зi своею частиною ампул робити, вiн ще вирiшить.

Дiма повернувся додому. Влiгся пiд ковдру й задрiмав.