Нічний молочник

Коли вони, пропустивши вперед на лiсову дорогу два джипи з украiнськими прапорцями й трицифровими числами на держномерах, зайняли свое мiсце у хвостi «кортежу» i виiхали на велику галявину, що нагадувала радше стацiонарне мiсце для вiдпочинку. У мангалi горiли дрова. Великий квадрат снiгу був витоптаний чи втрамбований, перетворений на затишний пiкнiковий майданчик, на якому стояв столик, застелений цератою. Довкола – чотири дерев’янi стiльцi. Автомобiльний ящик-холодильник червоного кольору наче додавав до цiеi iдилii думку про високi технологii комфорту.

Тiльки-но «оцифрованi» джипи зупинилися, хлопцi пiдскочили до машин i вiдстiбнули вiд багажникiв на даху чотири однаковi пари лиж «Саломон».

Двох «лижникiв» Семен добре знав, то були Геннадiй Іллiч i ще один депутат вiд опозицii, який любив давати телевiзiйнi iнтерв’ю. Двое iнших були йому не знайомi. Та й байдуже йому було, хто е хто.

Вiн просто пiдiйшов до чолов’яг аж нiяк не спортивноi статури, але в дуже спортивних лижних костюмах, привiтався лише з замовником.

І вiдразу повернувся до своiх хлопцiв.

«Ниву» вiдiгнали метрiв на двiстi в бiк староi Обухiвськоi траси i там залишили. «Дев’ятку» вiдiгнали далi лiсовою дорогою. Ввiмкнули рацii й розiйшлися по периметру. Головне правило – якнайменше муляти очi замовниковi. Вони вiдпочивають, у тому числi й очима.

А для Семена i його хлопцiв зимове лiсове повiтря – наче склянка апельсинового фрешу. Стовбури сосен – тонкi. Лiс ще молодий, отже, проглядаеться чудово. Робота буде нескладною, а до перших сутiнкiв лижники вгамують свiй спортивний запал i повсiдаються за столик.

Будуть горiлку пити, шашлик iсти й про грошi власнi й державнi теревенити, регулярно iх плутаючи. В сутiнках, звiсно, небезпек бiльше, але всi цi депутати-замовники живуть з власним страхом, наче з дружиною, нерозлучно. Вони знають, чого й навiщо iм боятися. Кожен свiдомий, за що його могли б покарати. Але нiхто не знае в обличчя виконавця покарання.

«Лижники» видiлили на спорт не бiльше, нiж пiвгодини.

Пiсля цього один з хлопцiв з обслуги пристебнув усi лижi назад до багажникiв на дахах джипiв i перетворився на офiцiанта.

Семен стояв пiд сосною метрiв за сорок вiд галявини. Слухав дзвiнке щебетання зимових птахiв. Думав про Веронiку. Думав про те, що треба з нею бути нiжнiшим i добрiшим. Що треба iнодi додому приносити квiти. І мiркувалося йому на легкому морозцi приемно.

Вже й запах шашликiв долетiв до його нiздрiв. Почали спускатися сутiнки.